За розмовами про зміни в країні вперше стоять реальні дії
Минулого тижня Кабмін відзначив першу річницю перебування при владі та підсумував результати роботи. Про проведені реформи, які сьогодні критикують скептики та опозиція, звітував віце-прем’єр Сергій Тігіпко, який відповідає в уряді за всі ключові зміни.
Посткризовий 2010 рік був не найкращим часом для реформ. Але Україні, де навіть у роки економічного зростання ніхто не наважувався на хірургічне втручання в роботу хронічно хворого державного організму, відступати вже було нікуди. Незважаючи на досить складний спадок, отриманий від попередників, український уряд не «порізав» соціальні виплати та субсидії, як це зробила влада більшості західних держав, і навіть трохи збільшив зарплати і пенсії, а також пішов на зниження податків. У результаті вдалося зупинити скочування країни в прірву, і Україна, мабуть уперше за 20 років незалежності, почала рухатися шляхом реформ і розвитку.

Що зроблено
Ключові реформи, які проводить сьогодні уряд, – зона відповідальності Віце-прем’єр-міністра Сергія Тігіпка. Перша з них – податкова. Хай там як критикують Податковий кодекс, але він був необхідний, насамперед, як система упорядкування фіскальних правил. Крім того, перекрито низку шпарин для мінімізаторів. Тому принцип «податки повинні платити всі» нарешті стане реальністю. Кабмін пішов на зниження ключових податків – ПДВ і податку на прибуток, а також скасував масу непотрібних податей, які тільки ускладнювали роботу бізнесу і дозволяли бюрократії постійно принижувати підприємців.
Друга важлива реформа – зміни в будівельній галузі. Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» днями набув чинності. А це означає, що спрощені процедури початку будівельних робіт, збору підписів, затвердження генпланів забудови територій запрацюють найближчим часом. За оцінками експертів, спрощення дозволять знизити рівень корупції в будівництві на 90% і приблизно на третину здешевити собівартість будівництва. До того ж, розвиток будівельної галузі створить багато нових робочих місць для українців.
Легше стало не тільки будівельникам, але й малим підприємцям завдяки дерегуляції. Для проведення понад 2000 видів робіт тепер не потрібні ліцензії. Кількість дозволів для початку різних видів діяльності скорочено з 227 до 90, впроваджено принцип мовчазної згоди. Скасовано голограми та дозволи на печатку.
Найбільш обговорюваною є пенсійна реформа. Підвищення пенсійного віку та обмеження максимальних пенсій викликає обурення. Але при цьому всіх обурює й низький рівень забезпечення основної частини нинішніх пенсіонерів. До Тігіпка всі ці питання замовчували, відкладаючи зміни в довгий ящик і тихо накопичуючи дефіцит Пенсійного фонду, мовляв, після нас хоч потоп.
Уряд вирішував досить складне завдання: як зробити пенсії справедливими в умовах, коли пенсіонерів стає дедалі більше, а працездатних людей менше? Вихід знайшли в тому, щоб не тільки стимулювати людей більше працювати, але й «завести» пенсійні відрахування кожного на його власний накопичувальний рахунок. Тобто дозволити самостійно впливати на розмір власної пенсії.
Що буде?
Але хоч як оптимістично звучать оцінки реформаторських здобутків, це ще не половина і навіть не чверть необхідного шляху. Із озвучених Сергієм Тігіпком ініціатив зрозумілі плани на 2011 рік. По-перше, це докорінні зміни на митниці. Минулий рік показав, що це відомство, при бажанні, може кардинально впливати на внутрішні ціни в країні, обмежуючи ввезення товарів, завищуючи митну вартість. Перевізники та імпортери не раз заявляли про непомірні побори в портах країни. До парламенту вже внесено новий варіант Митного кодексу, підготовлений робочою групою Сергія Тігіпка, який обмежить повноваження митників і знизить корупційну складову в цінах імпортних товарів.
Також очікується реформування трудового законодавства. Ініціативи щодо впровадження індикативних заробітних плат, на підставі яких будуть проводитися відрахування в соціальні фонди, скасування трудової книжки та запровадження спрощеної організації тимчасових робочих місць дозволять знайти баланс в інтересах роботодавців і пенсіонерів, які залежать від прозорих зарплат і відрахувань до Пенсійного фонду. Третім напрямом реформ Тігіпка стане завершення процесів євроінтеграції. До кінця року може запрацювати безвізовий режим для короткострокових поїздок українців до Євросоюзу. А зона вільної торгівлі, угода про яку може бути підписана до кінця року, дасть змогу нашим виробникам простіше продавати товари в Європі і зробить більш доступними якісні європейські товари для нас.
Реформи в Україні розпочалися. Здебільшого – завдяки реформаторському запалу Сергія Тігіпка. Курс на перетворення країни він декларував ще в статусі кандидата в Президенти, коли його підтримали понад три мільйони виборців. Ось його він і розпочав втілювати, прийнявши запрошення нинішнього Глави держави взяти відповідальність за проведення реформ в країні. І навіть переключившись на соціальний блок, Тігіпко не залишив перетворень розпочатих в економіці. Чи вдасться Тігіпкові завершити усе, що він розпочав? Від відповіді на це запитання багато в чому залежатиме майбутнє країни.

Уряд почав шукати додаткові джерела для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду. По ресурси вирушили у тіньовий сектор економіки. Чого чекати від ініціатив уряду щодо детінізації фонду оплати праці, розповів Віце-прем’єр-міністр України – Міністр соціальної політики Сергій Тігіпко.

– Сергію Леонідовичу, із перших днів пенсійної реформи уряд, опозиція і профспілки одностайно говорять про те, що спочатку потрібно вивести зарплати з тіні, а вже потім запроваджувати накопичувальне страхування…
– Якраз це ми зараз і робимо! Крім того, ще й над зростанням економіки потрібно працювати, щоб збільшувалися зарплати і пенсії. Через те що двадцять років політики як вогню боялися реформ – і пенсійної теж, нам тепер потрібно працювати у всіх напрямах відразу. Усі реформи в економічному та соціальному секторах потрібно проводити в комплексі, щоб отримати максимальний ефект. Усе потрібно робити одночасно: і пенсійну реформу, і дерегулювання, детінізацію економіки реалізовувати. Ще для економіки та інвесторів критичним є реформування судової системи та митниці. Рухати потрібно весь комплекс реформ …
– І з чого плануєте почати виведення економіки з тіні?
– По-перше, нам потрібно чітко прописати механізми легалізації зарплат заробітку. Адже про виведення зарплат «на світло» говорять багато, тільки от конкретних методик, як виявилося, ніхто досі не пропонував. Говорю так тому, що я підняв багато документів на цю тему. Реально стосувалася детінізації лише одна давня постанова уряду. Але її дії ніхто так і не відчув. Тому нашій робочій групі з підготовки законодавства про легалізацію заробітних плат, яку я очолюю, всю роботу довелося проводити з нуля. Ми вивчили зарубіжний досвід і тепер приміряємо його до українських реалій. У березні ми внесемо до парламенту комплексний законопроект про детінізацію зарплат і ринку праці. Ми запропонуємо свої підходи і будемо їх реалізовувати, адже легалізація зарплат – ключ до високих пенсій, ключ до соціального захисту.
– Зараз уже можна говорити про те, що саме уряд буде робити?
– Ми відпрацьовуємо чотири напрями. По-перше, вкрай необхідна лібералізація трудового законодавства. Насамперед нам потрібно спростити процедуру оформлення працівника. Щоб навіть ті люди, які приходять на роботу на короткий час, були оформлені легально. Зараз процедура настільки складна і довга, що роботодавець часто не хоче морочитися місяць з оформленням працівника, який буде йому потрібен, наприклад, два місяці. І ми готові піти на спрощення. Як ми це зробили з умовами ведення бізнесу. Почавши дерегуляцію, ми скасували ліцензування 2046 видів робіт, більшість ліцензій стали безстроковими. Кількість органів, які проводять перевірки, зменшено майже вдвічі – з 79 до 40. Запроваджена електронна реєстрація підприємств. Держава зробила крок назустріч бізнесу, і ми сподіваємося, що підприємці проявлять відповідальність перед державою, виконуючи норми трудового законодавства. Адже якщо у вас людина працює нелегально, і з її зарплати не сплачуються внески, це означає, що в майбутньому вона не зможе розраховувати на гідну пенсію.
– Але чекати, поки всі підприємці почнуть дотримуватися норм трудового законодавства, можна дуже довго…
– Абсолютно правильно. Тому другий крок – посилення відповідальності роботодавців за прийняття працівників без укладання договору. Тобто за створення нелегального робочого місця, з якого не сплачуються внески та податки. Це другий напрям, який ми опрацьовуємо. Найбільш дієве в цьому випадку покарання – штраф. Думаю, це буде від 8,5 до 17 тис. грн. У таку ж суму може обійтися роботодавцеві виплата зарплати в конверті. Плюс – жорсткий контроль дотримання норм трудового законодавства. Цим шляхом пішли багато країн. Я був в Естонії, Словаччині – там мети досягли. То чому це не може працювати у нас?
- Але ж це не означає, що відрахування до пенсійного фонду потечуть рікою. Можна взяти людину на роботу і платити їй якийсь мінімум …
– У нас сьогодні часто так і є. Наприклад, 120 тисяч керівників підприємств поставили собі мінімальну заробітну плату – 750 гривень. Але такого ж не може бути! Тому потрібен третій крок, який ми пропонуємо, – запроваджувати індикативні заробітні плати, з яких будуть розраховуватися внески в соціальні фонди. Роботодавці, профспілки та уряд повинні сісти і узгодити між собою середню заробітну плату для кожної галузі, регіону, спеціальності. За основу необхідно взяти середньостатистичні показники по країні. Наприклад, у Болгарії завдяки такому механізму легалізували близько 20% «тіньових» доходів.
Щоб підсилити ефект, можна йти на перерозподіл часток соцвнесків роботодавця і працівника. Це четвертий напрям нашої роботи – зменшення навантаження на фонд зарплати для роботодавця. Сьогодні в Україні співробітник платить тільки 2% соцвнесків. Це один з найнижчих показників у світі. Наприклад, в Австрії працівник платить 40%, в Болгарії – 42. У Молдові та Польщі ці значення взагалі сягають 49% і 56% відповідно. Тобто, у людей є стимул отримувати більш високу офіційну зарплату. Адже що вищі ваші відрахування в соціальні фонди, то більша сума виплат, на які ви зможете розраховувати на пенсії або в разі безробіття.
– Ви прораховували фінансовий ефект від заходів, які пропонуєте? І коли буде результат?
– Ми очікуємо, що обсяг тіньових зарплат скоротиться, щонайменше в 2-2,5 рази. Для Пенсійного фонду це буде близько 25 мільярдів гривень додаткових надходжень. Зрозуміло, вони не «впадуть» в один момент. Але ті кошти, які будуть надходити, дозволять стабільно виплачувати пенсії нинішнім пенсіонерам і поступово переходити до впровадження обов’язкового накопичувального страхування, коли пенсійні внески працівників будуть відраховуватися не в загальний котел солідарної системи, а на персональний рахунок кожної конкретної людини. Страхування встановлює дуже чіткий зв’язок між легальною зарплатою та пенсією: що вища ваша зарплата і більший внесок, то більш значні ваші накопичення та доплата до пенсії із солідарної системи, то краще ви забезпечені в старості. А це і є кінцева мета пенсійної реформи.

Голова «Сильної України» вважає, що на місцевому рівні зміни потрібні ще більше, ніж у центрі

Україна на порозі великих змін. Наближаються вибори до місцевих органів влади, які, як запевняють експерти, засвідчать, що політичні симпатії людей змінилися. А все завдяки тому, що в політиці з’явилися нові обличчя – люди, які не тільки обіцяють, але й роблять. Наша розмова – з головою партії «Сильна Україна», віце-прем’єр-міністром Сергієм Тігіпком, який розповів, навіщо його партія йде на місцеві вибори і які нововведення будуть у Податковому кодексі.
– Сергію Леонідовичу, зараз усі говорять про те, що, можливо, Україна знову стане президентсько-парламентською республікою. Як ви до цього ставитеся?

– Скажу відверто – хто б не прийшов до влади, він намагався б посилити свої повноваження. Бо якщо говорити про реальні зміни, які потрібні країні, то доведеться бути дуже жорстким, щоб їх провести. Перед початком великих змін, звісно, потрібно посилити владу президента.
Щодо моєї думки, то я б однозначно йшов на референдум, радився з людьми і пояснював їм необхідність збільшення повноважень, можливо, на якийсь період, щоб провести реформи. Я вважаю, що тільки коли чиновник прислухається до думки людей, він отримує шанс називати себе владою.
– Тобто, по-вашому, для проведення реформ потрібні сильні повноваження і підтримка суспільства?

– Саме так. Ще, безумовно, – хороша команда, яка налаштована на зміни в країні. Зараз ми в «Сильній Україні» підбираємо молодих лідерів, які прийдуть у регіони країни і зможуть їх змінити, реформувати. Адже на місцевому рівні потрібні ще більші реформи, ніж у центрі. Тут затиснутість і бюрократія сильніша, ніж на центральному рівні. Ми розуміємо це і тому йдемо на місцеві вибори, щоб змінити життя людей в регіонах країни. Це головне, задля чого ми будемо працювати.
- Ну, з підтримкою у вас все гаразд – ви сьогодні друга за популярністю людина в країні. У зв’язку з цим не відчуваєте тиску з боку опонентів?

– Якщо ви думаєте, що на місцях усе просто і місцева влада легко поступиться місцем молодим, то це геть не так. Наприклад, влітку влада Одеської області зірвала дострокові вибори мера Ізмаїла, де наш кандидат, сільноукраїнец, мав реальні шанси на перемогу. Але я впевнений, у жовтні перемога буде за нами. Крім того, ми сьогодні не можемо отримати реєстрацію за двома регіонами, де у нас підтримка набагато більша, ніж у інших політсил. Це Дніпропетровська і Луганська області. Я дуже жорстко розмовляв зі своїми опонентами і колегами по уряду і дав зрозуміти, що дії нашої партії будуть жорсткими та адекватними, якщо ми не отримаємо реєстрації.
Повернувшись в політику, я відкинув будь-який страх: нічого не боюся. Адже у мене за спиною – голоси трьох мільйонів двохсот тисяч людей, які повірили в мене під час президентських виборів. Я ні в кого не питав, йти мені на місцеві вибори чи ні, я сьогодні працюю на розумних людей, які мене підтримали і підтримують.
– Сьогодні експерти говорять про те, що вас підтримують ті, хто розчарувався в партії влади. А розраховуєте на частину «помаранчевих» виборців, які проголосують за вашу партію?
– Я б не ділив людей на кольори за партійною приналежністю, не хочу подобатися всім і набирати 50 відсотків, але я хочу робити реформи і хочу, щоб мене підтримували ті люди, які хочуть змін в країні. Досить розмов! Ми проговорили 19 років. Ті країни, які пішли на реформи, – та ж Польща – зараз живуть по-іншому. І нехай той, хто мене критикує, поїде і подивиться на рівень життя польського пенсіонера, вчителя і військового. І вже потім закидає мені щось.
– А чи збираєтеся йти у відпустку на час кампанії?

– Я маю законну відпустку, яку не використав улітку. Тому, якщо вийде, спробую взяти її під час кампанії. Це більше двадцяти днів. Скажу чесно, керівник партії, який працює в уряді, не може відійти від процесу виборів.
– Давайте перейдемо до реформ. Ви говорите про досить велику кількість позитивних змін для підприємців. Коли вони будуть реалізовані?

– Реформування вже почалося. Що стосується економічного блоку, то тут можна говорити про цілий комплекс рішень, які ми зараз пробуємо реалізувати. Це і рішення, які полегшать входження і вихід з бізнесу, електронна реєстрація підприємств, яка дозволить реєструвати компанії через мережу Інтернет, не спілкуючись з чиновниками. Також готуємо закон про спрощення процедури банкрутства. Дуже цікаві пропозиції ми вже почали реалізовувати щодо ліцензованих видів робіт, в результаті яких 90 відсотків ліцензій у країні буде скасовано.
Ми готуємо нову редакцію Митного кодексу, і все, що стосується зовнішньої торгівлі, буде серйозно змінено. Зараз уже внесено чотири закони, які стосуються технічного регулювання – так званих ДСТУ.
– А що з податковою реформою?

– Я впевнений, що ми отримаємо гарний Податковий кодекс. У ньому передбачається запровадження на 5 років нульової ставки податку на прибуток для малого бізнесу, і на 10 років для легкої промисловості, підприємств авіа- і суднобудування, готельного бізнесу.
– Чи буде у новому кодексі податок на розкіш?

– Якщо ви подивитеся на законодавство інших країн, податок на розкіш ніде не прописаний окремим розділом. Ми вирішили розподілити його на інші податки. Ми пропонуємо запровадити податок на нерухомість, який передбачає, що власники великих квартир і будинків будуть платити 10 гривень за метр понад норму на рік: для квартир це 100 метрів, для будинків – 200. При цьому від додаткового платежу будуть звільнені ті категорії населення, які потребують захисту держави, наприклад, самотні люди. Ми збільшили податок на доходи фізичних осіб для тих, хто отримує високу зарплату. Ми запровадимо податок на доходи з депозитів понад 200 тис. гривень у 5 відсотків. Ми скасували транспортний збір, а натомість збільшимо акцизи на бензин. Логіка така – хто мало їздить, той повинен платити менше. Той, хто має можливість їздити на потужній машині, яка споживає багато палива, заплатить більше податку. Багатий повинен платити більше. Цей принцип залишається.
І це тільки початок. І якщо колеги, які зі мною в уряді, працюють для реформ, то я готовий їм підставити своє плече.

Василь Кичак

Віце-прем’єр-міністр і голова партії «Сильна Україна» Сергій Тігіпко представив свою нову книгу «Україна: громадянський проект». Видання вже надійшло у продаж, і знайти його можна в усіх великих книжкових мережах. Напередодні презентації ми зустрілися з автором і розпитали, про що його друга книга.

– Сергію Леонідовичу, хотілося б почати нашу розмову із запитання про те, для кого ця книга? Що ви хотіли сказати українським громадянам?
– Я хочу, щоб українці і в малих селах, і у великих містах, пишалися своєю країною. Щоб вони на собі відчули, що народитися, жити в Україні – це справді великий талан. Адже ми маємо такі багатства, яким інші країни можуть тільки позаздрити. У нас найкраща в світі земля, нас омивають теплі моря. Ми розташовані в самому центрі Європи, тож нам близький і Захід, і Схід. Наша столиця Київ – батьківщина однієї з найвидатніших культур. У нас чудові традиції в промисловості і сільському господарстві, науці і техніці, культурі та спорті…
– Вибачте, що перебиваю, але чи не занадто райдужні ви малюєте перспективи?
– Ні. Я впевнений, що немає жодної об’єктивної причини, яка заважає Україні стати успішною демократичною країною, великою європейською державою.
– То в чому ж тоді проблема?
– На жаль, головна проблема в нас самих. Багато хто з цим не погодиться, адже в усіх гріхах у нас традиційно звинувачують владу. Справді, коли ми сваримо президента, уряд, депутатів, мерів, чиновників і бізнесменів, ми скрізь маємо рацію. Усі вони геть не такі, як хотілося б людям. Але при цьому ми забуваємо, що кожен із нас відповідає за те, що відбувається в країні. У нашій Конституції записано, що носієм влади є народ. І це не порожні слова. Адже це ми, громадяни, призначаємо собі владу. І ми ж можемо і повинні контролювати, як вона працює. А якщо призначили аби кого, якщо не хочемо питати з влади за її справи, то й звинувачувати в усьому лише президента або місцевого чиновника не варто. Люди повинні реально впливати на владу, думати, кого вони обирають, а не просто чекати, коли прийде нарешті «хороший» керівник.
– Якщо брати в цілому, то яких головних проблем ви торкнулися в книзі «Україна: громадянський проект»?
– Я не ставив перед собою завдання виокремити проблеми і покритикувати всіх, хто довів країну до такого стану. Я описав конкретні механізми вирішення проблем на місцях: розподілу бюджетних коштів між регіонами і центром, ЖКГ, охорони здоров’я, освіти, малого бізнесу, культури і спорту. А щодо того, з чого починати, то я вважаю, необхідно посилити права органів місцевого самоврядування – міських, районних, обласних рад, щоб вони служили інтересам громади, а не залежали від державних адміністрацій, яким ради змушені передавати виконавчі функції. Це означає, що б не вирішила рада, виконання цього рішення залежить від адміністрації. Нам треба побудувати сильне місцеве самоврядування, лише тоді у нас буде і сильна держава.
– Ви зі своєю командою знаєте, як зробити місцеве самоврядування насправді сильним, а мерів – господарями, а не простими розпорядниками бюджетних коштів?
– Я розумію проблеми місцевого самоврядування. В основі книги лежить мій власний управлінський досвід. Наприкінці 90-х років я, будучи віце-прем’єром, очолював роботу з підготовки концепції адміністративної реформи. Саме тоді була зроблена перша спроба організувати ефективне місцеве самоврядування в незалежній Україні.

– І в чому ж була основна мета адміністративної реформи?
– Ми хотіли посилити повноваження місцевих властей. За нашим задумом, центральні органи управління повинні були передати на місця частину своїх функцій для того, щоб проблеми людей вирішувалися на найбільш наближеному до них рівні влади – обласному, районному, міському. Поясню на прикладі: зараз у нас влада централізована, тобто все вирішується в Києві або узгоджується з центром. Ми ж хотіли, щоб всі ключові функції – освіта, охорона здоров’я, житлово-комунальні послуги – виконували органи місцевого самоврядування, а «нагору» передавалися тільки ті проблеми, з якими місцева влада самостійно впоратися не в змозі. Наприклад, питання оборони і безпеки, розвитку науки, будівництва державних доріг і так далі.
– Що ж завадило довести реформу до логічного завершення?
– На жаль, у 2000-му році, на який ми планували початок реформи системи самоврядування, в Україні почалося протистояння президента, уряду і парламенту. Вони боролися одне з одним, владі було не до реформ. У кращому випадку, вона тільки вдавала, що проводить зміни.
– Чому ви думаєте, що цього разу вам вдасться втілити ваші реформаторські ідеї?
– А просто далі відступати нікуди. Що ми маємо? Лікарні без ліків, школи, в яких узимку діти сидять у верхньому одязі, вічно розбиті дороги і місцеву владу, яка не може розчистити вулиці від снігу або відремонтувати каналізацію.
Саме так сьогодні виглядають і столиця, і будь-яке містечко в глибинці. У селах ситуація ще гірша. А все тому, що ми користуємося тим, що успадкували від Радянського Союзу, а самі нічого не робимо, щоб облаштувати наші міста й села. Так далі не можна.
Ми в «Сильній Україні» готові брати на себе відповідальність за реформи на місцях. Ми в змозі вирішити проблеми. У моїй книзі детально описано, як це зробити. І по суті, те, про що я говорю в книзі, – це настанова до дії для партії «Сильна Україна» на місцях. Крім того, я сподіваюся, що книга підштовхне всіх небайдужих громадян до обговорення і розв’язання злободенних проблем.

Василь Кондратенко

Українська школа переживає сьогодні не найкращі часи. Учитель поставлений на межу виживання, молодь не хоче йти працювати до школи. Страждають від цього, насамперед діти, які отримують неякісні знання. А без сучасної освіти немає майбутнього. Про те, як зробити школу перспективною, а працю вчителя – престижною, розповів голова партії «Сильна Україна» Сергій Тігіпко.

– Сергію Леонідовичу, з чого, на вашу думку, потрібно починати реформування вітчизняної системи освіти?

– Я відповім на ваше запитання не як політик, а як батько і колишній викладач. Пам’ятаєте слова про те, що школа – наш другий дім, а вчителі – другі батьки? Із початком навчального року більшу частину свого часу наші діти проводять у школі, а вчителі спілкуються з ними частіше, ніж ми, батьки. Так ось, нам необхідно зробити так, щоб діти відвідували школу з задоволенням, а вчителі могли викладати їм не тільки основи наук, але й бути для дітей цікавими, авторитетними особистостями, шанованими наставниками. У школі дитина має вчитися досягати успіху в житті, реалізовувати себе. І педагог повинен стати першим прикладом успішної, сучасної, розвиненої людини для дітей. Нам потрібно повернути авторитет і престиж професії вчителя. Раніше існували цілі династії педагогів, а зараз до школи йдуть працювати одиниці.
– Із такими зарплатами та навантаженнями, як зараз, нічого дивного в цьому немає.
– Гроші вирішують багато, але геть не все. Безумовно, педагоги повинні отримувати гідну зарплату. Інакше вони будуть дбати про те, як знайти собі побільше «платних учнів», тобто, недопрацьовуватимуть на уроках, а потім будуть пропонувати позайматися з дітьми додатково. Або ж з року в рік повторювати дітям одні й ті самі істини із застарілих книжок, наче не помічаючи, що життя за вікном змінюється щохвилини і треба постійно підвищувати свій культурний і професійний рівень. Зараз на самовдосконалення у педагога не залишається коштів. Як, до речі, і часу. Адже на свою невелику зарплату вчитель працює 24 години на тиждень. Крім обов’язкових занять, треба ще писати купу звітів, проводити заходи, готувати відкриті уроки…
Але вчителя не можна ставити в рамки – фінансові, бюрократичні. Вчителеві потрібно довіряти і дати йому можливість вільно, творчо працювати. У нас є багато талановитих педагогів, розроблені цікаві методики, створені авторські школи. Але ніхто про це не говорить, ніхто про них не знає. Про школу згадують під перше вересня, День учителя і останній дзвоник. Решта часу – або повне мовчання, або негатив. Та й самі батьки часто грішать тим, що критикують вчителів, замість того, щоб вклонитися педагогу…
– Ви торкнулися питання управління освітою. Що потрібно змінити в нинішній системі?
– Давайте подивимося, як зараз регулюється ця сфера: «згори», з міністерства, спускаються накази, «знизу» надсилаються звіти. Такий принцип в гуманітарній сфері неприйнятний, адже вчитель працює з дітьми. Якщо ми хочемо виховувати особистостей, лідерів, які зможуть вирішувати завдання сьогоднішнього дня, ми повинні замінити цей командний принцип на повноцінний діалог педагога і суспільства.
Освіта включає в себе не тільки надання знань у школі чи виші. Це ще й виховання та підтримка. А отже, до цього процесу треба підключати все суспільство. Воно має взяти на себе частину функцій держави у сфері освіти. Сьогодні замовником, виконавцем і контролером освітніх послуг є держава, а це в принципі неправильно з точки зору теорії управління. Це треба міняти. Як? Нова модель прописана в програмі реформ освіти «Сильної України», яку підготувала наша профільна Експертна комісія під керівництвом талановитого педагога Сергія Вєтрова. У регіонах постійно відбуваються засідання комісії, тож якщо у вас є ідеї і пропозиції, що потрібно змінити в системі освіти, ви можете приєднатися до наших експертів.
– Ви пропонуєте залучати громаду до управляння освітою. Як це можна втілити на практиці?
– Ми пропонуємо запровадити систему освітніх округів і професійних та громадських рад, в які будуть входити педагоги, батьки, представники громадськості. Вони повинні визначати тактику розвитку освіти в даному окрузі. А органи місцевого самоврядування будуть забезпечувати роботу шкіл.

Ще один важливий момент – відмовитися від зайвої звітності. Я свого часу був заступником директора технікуму з наукової роботи, тож знаю, скільки там зобов’язань, скільки потрібно було звітувати… заповнювати паперів. І я переконаний, що деякі з них ні тоді не були потрібні, ні зараз.

– Знаю, що «Сильна Україна» планує дозволити школам самостійно залучати кошти.

– Це чи не єдиний вихід для шкіл. Сьогодні з бюджету у нас фінансується не сама освіта, а витрати на утримання шкільних приміщень і зарплати вчителям. Я вважаю, у кожної школи повинен бути свій розрахунковий рахунок, щоб, наприклад, успішні випускники могли підтримати свою «другу домівку». І, безумовно, потрібно надати податкові пільги тим підприємцям, які допомагають школам. Ці гроші школа зможе використовувати для стимулювання педагогів, впровадження нових методик.
Я маю на увазі, наприклад, тьюторську систему. Адже всі провідні навчальні заклади світу давно працюють за принципом «кожна дитина талановита, і завдання школи цей талант розкрити». До речі в Росії цю технологію вже взяли на озброєння і передбачили ставку тьютора. Але для цього й сам педагог повинен пройти відповідну підготовку. І головне – статус вчителя потрібно підвищити. У професію повинні йти ті, хто вважає її справою життя… Я переконаний, що успішною і сильною Україну зробить український вчитель.

Христина Колодник

Виборчі списки «Сильної України» Сергія Тігіпка допоможуть скласти прості громадяни

Попередні вибори в лавах партії відкривають дорогу поколінню відповідальних політиків

За 18 років Незалежності українці встигли взяти участь у такій кількості виборів, що й самі вже збилися з ліку. Голосували, щоб знову й знову розчаровуватися в людях, яким повірили і дозволили вирішувати власну долю. Реальний шанс вирватися із цього зачарованого кола дала «Сильна Україна» Сергія Тігіпка.
Виборчі списки більше не «сліпі»

Доленосний для країни процес уже стартував. Минулого вівторка, вперше в політичній історії держави розпочалося голосування за кандидатів Народного Праймеріз «Сильної України». Праймеріз – це попередні вибори всередині партії, за результатами яких будуть сформовані справжні виборчі списки від «Сильної України» для участі у місцевих виборах. Праймеріз допомагає висунути кращих кандидатів від партії, яких підтримують люди. Політична сила Сергія Тігіпка, бронзового призера минулих президентських виборів, як і її лідер, не зрадила реформаторського духу і відкрила перед виборцями списки своїх потенційних кандидатів у місцеву владу. Тепер проголосувати за них разом з рядовими партійцями можуть усі, хто небайдужий до майбутнього свого міста, району, регіону.
– Праймеріз – це наше нове слово в політичній діяльності. Тільки залучаючи людей до політичного процесу з самого початку – із моменту формування списків – можна побудувати справжню демократію, – переконаний Сергій Тігіпко. – Епоха волюнтаризму і формування виборчих списків кулуарними методами відходить у минуле. «Сильна Україна» першою вказала шлях до нової системи, яка допоможе принципово змінити якість політики і політиків. Тільки так в Україні з’являться нові лідери. Тільки так почнеться оновлення країни. Саме люди, а не керівництво партії, повинні визначати, хто з партійців може позитивно впливати на їхню долю, працюючи в радах усіх рівнів. І тільки виборці мають право запитувати в обраних ними депутатів про результати їхньої роботи. Для нас – звична річ сварити депутатів за те, що вони чогось не зробили і не знають потреб своїх виборців, але ми не повинні забувати про те, що самі обрали цих людей.
Із цим не можна не погодитися. Багаторічна практика взаємної безвідповідальності політиків і тих, хто їх обрав, не принесла країні нічого, крім соціально-економічної розрухи і внутрішнього розколу. І Народний Праймеріз «Сильної України» можна вважати першим кроком до виходу держави із нескінченної кризи.
Рейтинги будуть високими

Отже, голосування за кандидатів, що увійшли до списків Народного Праймеріз «Сильної України», йде повним ходом. Для об’єктивності молода, але вже досить потужна політсила проводить його відразу у двох форматах: через Інтернет (де голосують члени партії) і в мобільних пунктах «Народний праймеріз», які розгорнулися на центральних вулицях міст, у парках відпочинку, біля торговельних центрів по всій країні. Там кожен українець може ознайомитися з необхідною інформацією про кандидатів (усього в Народному Праймеріз беруть участь 1496 членів партії), їхніми програмами і вибрати кращих. Із десяти претендентів у переліку можна вибрати тільки трьох.
– На внутрішнє голосування винесено той самий список, що і на народне, – зазначає керівник Національного Секретаріату «Сильної України» Сергій Вітер. – Голосування триватиме до кінця місяця. На основі його результатів визначиться рейтинг кожного кандидата. У партійні списки на місцеві вибори потраплять ті, чиї рейтинги будуть найбільш переконливими.
У тому, що рейтинги потенційних кандидатів будуть високі, як і рейтинги самої партії реформаторів, сумніватися не доводиться. Адже на відміну від первинних організацій своїх конкурентів на майбутніх виборах 31 жовтня, місцеві осередки «Сильної України» є досить самостійними і ініціативними. Обласні відділення самі визначають свою організаційну структуру і підбирають людей. І життя в них, як то кажуть, вирує. Не дивно, що сама ідея праймеріз «Сильної України» викликала у виборців жвавий інтерес. Але головна перевага ініціативи другої за популярністю у населення партії в іншому.
Конкуренцію тільки схвалюємо!

Тривалий час влада в Україні, незалежно від рівня, була і поки ще залишається монополією закритих політичних груп, віддалених від простих українців. Праймеріз же, по суті, відкриває дорогу у владу для нового покоління вітчизняних політиків. Покоління відповідальних, ініціативних професіоналів, які цінують довіру людей.
– «Сильна Україна» – це партія нового типу, і насамперед, команда особистостей. Членство в «Сильній Україні» надає можливість кожному партійцеві просунутися в кар’єрі і реалізувати свої ідеї та проекти. Здорова конкуренція між членами партії тільки схвалюється. Під час праймеріз ми хочемо оцінити потенціал кандидатів від нашої партії. Кожен партієць, який має намір брати участь у регіональних виборах, може спробувати свої сили в праймеріз. Попередні вибори допоможуть визначити, хто сьогодні користується довірою людей. Ми хочемо бачити реальних лідерів у регіонах, щоб привести у владу тих, хто змінить суть місцевого самоврядування, – підсумував голова «Сильної України» Сергій Тігіпко.
І імена цих нових лідерів країна дізнається вже на початку вересня.

Прийняття нового Закону України про місцеві вибори викликало жваве обговорення його у суспільстві та ЗМІ. Найбільш дискусійною виявилася норма, яка передбачає, що висувати кандидатів у районні, міські, обласні ради та на посаду мерів міст зможуть лише партії, які були зареєстровані не пізніше, ніж за рік до дня виборів.

Відповідно до цієї норми, деякі політичні партії та їхні місцеві осередки позбавлені можливості брати участь у найближчих місцевих виборах. Однак це не стосується політичної партії Сергія Тігіпка «Сильна Україна» на Закарпатті. Оскільки політична сила має тривалу історію і офіційно діє ще з 1999 року. Тому усі 18 місцевих партійних осередків в області братимуть участь у виборчій кампанії і впевнені у досягненні високих результатів.

Закарпаття активно долучилося до Всеукраїнської акції «Приєднуйся!», розпочатої «Сильною Україною». Мета такої акції — залучити в ряди партії громадян з активною життєвою позицією, які хочуть працювати на розвиток свого регіону і країни в цілому.

Як розповів Голова Бюро Закарпатської обласної організації партії «Сильна Україна» Михайло Попович, кількість членів партії в області постійно зростає.

«Цього року ми беремо активну участь у місцевих виборах, щоб у радах всіх рівнів сформувати команду професіоналів для успішного розвитку регіону. Сергій Тігіпко, як лідер партії «Сильна Україна» запрошує приєднатися до неї реформаторів і нових лідерів. А усіх, хто підтримує ідеї партії — голосувати за представників «Сильної України» на місцевих виборах», — сказав Михайло Попович.

Ті закарпатці, хто мають намір вступити до партії «Сильна Україна», можуть телефонувати за номером: 067-312-90-30 або зареєструватися на сайті: http://silnaukraina.com.

Прес-служба Закарпатської обласної організації партії «Сильна Україна»