Презентація каталогу робіт членів творчого молодіжного об’єднання «Малий Лувер» відбулась сьогодні у прес-центрі «Закарпаття».

Емма Левадська — напрочуд харизматична і енергійна жінка — згадуючи, з чого все починалось, розповіла: “Років 12 чи 13 тому, працюючи в школі мистецтв, я зрозуміла, що однієї школи малувато. Справа в тому, що там свої програми, які випускаються зі Львова, з Києва, в яких не враховуються закарпатські народні традиції. Там такого, щоб було близьке нам, на жаль, не було. Тому виникла ідея створити експериментальну студію, яка б ішла не за програмами, а де б можна було розробити свої. От я впродовж 3 років розробляла методичку для молодших дітей. І вона, на щастя, була затверджена. Щоправда, так і не надрукована досі. От я нею і користувалася. Працювали ми у етнографічному музеї 3-4 роки, а потім створили «Малий Лувер». Спочатку за основу ми брали дітей від 6 до 13 років. Але, коли побачили результати діяльності наших старшеньких, зрозуміли, що їм потрібна наша підтримка. Наше об’єднання щорічно щось проводило: то пленери, то виставки. Діти дуже хотіли і тягнулися до нас. Ми вдячні Ерфану Ференцу, що він надав нам приміщення, адже так прекрасно і престижно для учнів і студентів: показати свої роботи у музеї Бокшая і Ерделі. Туди ж рідко хто потрапляє. Потрапляють народні і заслужені художники. І раптом тут якийсь “Малий Лувер”. Але, я думаю, що ми «не підкачали». Я думаю, що ми непогано там виставилися. А кожний із тієї дорослої групи міг би зробити свою персональну виставку”.

Крім того, Емма Романівна поділилася планами на майбутнє. За її словами, серед своїх учнів вона вже бачить те ядро, кому сміливо може передати керування об’єднанням. Власне, й керувати у прямому розумінні і не потрібно, варто лише стежити та направляти. Емма Левадська повідомила, що потроху роль керівника передає надзвичайно творчій та порядній дівчині Надії Кіс.

Член Спілки художників України Павло Ковач, говорячи про особливості дитячої творчості, зазначив: “Емма Романівна правильно робить, що допомагає талантам. Адже «посередність» проб’ється сама”. За словами художника, котрий, з-поміж іншого, дуже багато часу присвячує і художній освіті дітей, світосприйняття дітей — унікальне. Діти проживають образи, пропускаючи через себе, проживаючи їх. Це явище навіть має назву — “ейдетизм”. Він притаманний кожному малюку, допоки він не починає використовувати логіку. “Саме тому в дітей така фантазія: вони нічого не знають, не розуміють, але під впливом емоцій творять. І от якраз найбільш цікавими художниками стають ті, хто взмозі повернути собі цю властивість. До речі, Емма Романівна зберігає у дітях цей стан якнайдовше”, — закцентував Павло Павлович.

“Малий Лувер” – два гарні дуже слова, — продовжив його колега Василь Роман, — “малий” — то “дитинство”, а “Лувер” — “скарб”, адже ми справді маємо справу зі скарбом. Це дуже дорога знахідка Емми Романівни. Якщо дитина проявляє талант — це надзвичайний скарб, з яким треба вміло обійтися. Свого часу, коли ми тільки починали презентувати дитячу творчість, я ознайомився із творчими школами області. От, музиканти прекрасно себе подавали: концерт, костюми, декорації, квіти. А в цей час художники в коридорі на стінах за допомогою скотчу вивішували свої твори. Але ви б бачили, що то таке було! Справжні шедеври!… От ми і маємо всі роботи зберігати, як скарб. І творчість виходить за межі програм. Те, що в межах програм, як з ним жити – не знаю. Це — рутинне ремісництво. Дитина переживає образи… Мистецтво придумане людьми не для відтворення світу. От навіть наскельні малюнки – людина мріяла вполювати великого звіра, малювала цю ситуацію. Мистецтво — це світ, про який ми мріємо. Ми його змінюємо своїм мистецтвом”.

Усі присутні одностайно наголошували, що дітей не можна обмежувати, їм треба давати простір, свободу, і лише трохи підштовхувати у правильному напрямку на шляху до мистецтва.

Прес-центр “Закарпаття”

Навчити їх іноземній взялися представники LT English SCHOOL. До речі, безкоштовно. Втім, тільки цим закладом благодійники не обмежуються. Вони планують аналогічно працювати із дітьми, що знаходяться у різних установах інтернатного типу.

Про це у прес-центрі “Закарпаття” розповіла директор школи Леся Товканець. За її словами, як не дивно, але досить важко було знайти інформацію про дитячі будинки, однак на сьогоднішній день уже є певні напрацювання. Зокрема, радо пішла назустріч такій ініціативі директор родинного будинку благодійного фонду “Нова Сім’я” Валентина Червоноока. В свою чергу, пані Валентина розповіла про вихованців будинку, яких на сьогоднішній день нараховується 167. Все це — діти-сироти та ті, що залишилися без батьківської опіки. До речі, найменшому вихованцю — усього 1 рік та 4 місяці. «Аби наші діти не ходили вулицями, аби вберегти їх, ми з ними займаємося. Є в нас хорегорафія, вокал, малювання, в’язання, шиття. Періодично були заняття з англійської. А минулого тижня до нас завітала гостя і запропонувала займатися англійською. Перше заняття пройшло із великим успіхом: діти були дуже задоволені, навіть захотіли англійську пісню вивчити, бо викладач з ними так гарно займався», — сказала пані Валентина. Вона звернулася до викладачів вокалу, хореографії посприяти творчому розвитку дітлахів, хоча б інколи присилати студентів на практику, адже діти дуже талановиті: люблять малювати, співати, танцювати. Вони беруть участь у різних фестивалях, конкурсах.

В свою чергу, Леся Товканець, яка є офіційним представником Українського тестово-тренінгового освітнього центру, розповіла про особливості занять, які відтепер будуть відвідувати діти. «У нас заняття спрямовані на візуальне сприйняття. Наша мета – зробити так, щоб дітки почали думати англійською. Бо тепер тенденція така: думаємо українською, складаємо українські слова в речення, замінюємо українські слова англійськими — думаємо, що говоримо англійською. На жаль, це не так. Це — такий собі варіант “юкрінгліш” — українська англійська мова. Тому треба почати з відчуття. А діти дуже швидко починають вічувати. Вони по пісням, фільмам, іграм, починають відчувати мову. Коли це зроблено, уже саме приходить – відчуття і спілкування. Саме тому уроки ми базуватимемо на спілкуванні — це ігри, пісні… Ми з Валентиною Червоноокою розглядали можливість організації концерту, певного дійства, де англійська мова буде частиною», — сказала Леся Товканець. Вона також повідомила, що фахівці школи беруться за навчання діток, котрі мають певні відхилення: «От були заняття в Хусті з дітьми, котрі погано чують. Заняття було цікаве навіть у тому, що вивчається мова жестів, і на цій мові можна гарно передати діткам англійську. Ці діти з такими палаючими очима тебе зустрічають, що хочеться робити ще».

Леся Товканець детальніше розповіла про акцію, котру пропонує LT English SCHOOL. За її словами, це безкоштовний курс для будь-яких дитячих колективів у віці від 8 до 15 років. Заняття тривають півтори години та проводяться двічі на тиждень. У самій же школі навчання проводять з дітками, починаючи з п’ятирічного віку. І саме «критичне мислення» дозволяє підготувати дитину до школи і в плані знань з англійською, і в плані різних непередбачуваних життєвих ситуацій. До речі, працювати з дітьми, за словами пані Лесі, набагато простіше, адже вони не мають стереотипів, і абсолютно вільні в творчому плані. Тому й легше сприймають.

Наприкінці Леся Товканець розповіла, що школа англійської мови часто-густо проводить різноманітні акції. До прикладу, зараз для пар пропонується акція до дня Валентина. А якщо хтось із знавців англійської мови є креативною та непересічною особистістю, пані Леся запрошує до співпраці. Звертатися можна за адресою: Ужгород, вул.Швабська, 67 (2 поверх) або за телефоном 099-440-33-70.

Прес-центр “Закарпаття”

В Ужгородському прес-клубі презентували книгу нарисів про аграріїв Закарпаття «Земне тяжіння». Над виданням працював колектив з 17 авторів (журналістів та письменників), які створили 59 нарисів про одних із найкращих представників сільського господарства області.

Упорядники книги детально розповіли про роботу над  виданням, про людей, долі яких відобразили у нарисах та презентували журналістам книжку, увесь наклад якої днями вибрано з друкарні.

Співавтор книги Павло Федикович зауважив, що люди, про яких презентована книга, віддали праці на землі своє життя, наприклад, Юрій Пітра – понад 40 років. «Про аграріїв досі такого повного зібрання не було. Висловлюю вдячність Закарпатській обласній держадміністрації і особисто голові ОДА Олександру Ледиді, який підтримав нашу ідею. Його вступне слово до книги стосується не лише її змісту, а й водночас виголошує цілий ряд завдань і міркувань, як мало б розвиватися сільське господарство у нових умовах, – сказав П. Федикович. – Я все своє життя віддав сільському господарству (від заступника голови колгоспу до керівництва обласним агропромом), тож знав майже кожного з тих людей, нариси про яких увійшли до книги».

Михайло Попович, заступник головного редактора-відповідальний секретар газети «Новини Закарпаття», автор 8-ми нарисів зазначив: «Не сприйміть цю книгу як ностальгію за минулим. Вона має на меті вшанувати людей, які віддали найкращі роки свого життя землі, роботі в аграрному секторі, забезпечували життя своїх співгромадян усім необхідним, що дарує сільське господарство до столу».

М. Попович також зауважив, що у мистецтві та інших сферах достатньо багато подібних видань, тоді як у сільське господарство ні історики, ні соціологи особливо не заглиблюються: «Як правило, частіше лунає критика, наприклад, колгоспів. Натомість у аграрій сфері надзвичайно цікаві люди, цікаві їх долі, а їх вклад у розвиток області – неоціненний».

Юрій Шип, письменник, співавтор книги під час презентації наголосив, що приклад героїв книги – це еталон закарпатського ґаздівства, а їхній досвід – величезний. «На мою думку, в області ще є чимало людей, які достойні бути увіковіченими», – водночас зазначив Ю. Шип.
    «Земне тяжіння» потрапить до бібліотек краю і насамперед до тих сіл, звідки її герої. А це аграрії від простого хлібороба до заступника міністра агрополітики країни, керівників усіх щаблів сільськогосподарського виробництва.

У четвер, 26 січня, на базі Верхньовизницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів відбулося урочисте підведення підсумків районного етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель року-2012». Організацією і проведенням конкурсу піклувалися В.П. Бігунець, начальник відділу освіти Мукачівської райдержадміністрації, О.І. Тулюк, заступник начальника відділу освіти, Г.І. Диганич, завідуюча РМК.

Урочистим святковим заходам передувала клопітка робота організаторів свята, конкурсантів та членів журі, яким на всіх етапах конкурсу доводилося вибирати кращих, гідних представляти наші навчальні заклади на обласному рівні. У 2012 році конкурс «Учитель року» представлено у номінаціях: «Українська мова та література» – Гунтинович О.В., вчитель В.Лучківської, Калій Л.П., Барбівська ЗОШ І-ІІ ст., Переста Т.Й., Кленовецька ЗОШ І-ІІ ст., Нагорнюк Н.В., Пістрялівська ЗОШ І-ІІ ст., Сидор М.Ф., Кольчинської ЗОШ І-ІІ ст.; «Англійська мова» – Софілканич Марина Іванівна, Горондівська ЗОШ І-ІІІ ст.; «Біологія» – Рімар К.К., Ракошинська ЗОШ І-ІІ ст., Головачко О., Лохівська ЗОШ І-ІІІ ст., Лявинець Н.І., Брестівська ЗОШ І-ІІ ст.; «Фізична культура» – Строїн М.С., Чинадіївська ЗОШ І-ІІІ ст. Конкурс «Учитель року» проходив у кілька етапів. Під час конкурсних змагань вчителі розкрили своє бачення проблем сучасної педагогічної науки. Презентували власні творчі знахідки та ідеї. Проявили високий професіоналізм, справжній вчительський талант, вміння спілкуватись з учнями. Оцінювання здійснювалось компетентним фаховим журі згідно критеріїв, передбачених Положенням про проведення Всеукраїнського конкурсу «Учитель року».

Урочисту церемонію нагородження відкрив начальник відділу освіти Василь Петрович Бігунець, який привітав усіх учасників конкурсу, побажавши їм щедрої долі, життєвої радості, міцного здоров’я та творчої наснаги, висловивши слова глибокої вдячності за їх нелегку, але таку потрібну працю. Переможцями стали: Надія Нагорнюк – вчитель української мови Пістрялівської ЗОШ І-ІІ ст., у номінації «Біологія» – вчитель біології Лохівської ЗОШ І-ІІІ ст. Оксана Головачко, кращим вчителем району з англійської мови стала Марина Софілканич з Горондівської ЗОШ І-ІІІ ст., а в номінацій «Физічна культура» – Мирослав Строїн, вчитель Чинадіївської школи І-ІІІ ст. Василь Петрович Бігунець та Ольга Іллівна Тулюк вручили переможцям та лауреатам конкурсу почесні грамоти та цінні подарунки.

Працівники відділу освіти та районного методичного кабінету, завдяки сприянню та підтримці очільників районної влади І.І. Токаря, голови Мукачівської райдержадміністрації та І.П. Михайла, голови Мукачівської районної ради, доклали значних зусиль для того, щоб районний етап конкурсу пройшов на високому рівні, щоб всі його учасники: і конкурсанти, і члени журі, і групи активної підтримки, які уособлювали педагогічні колективи, відчули задоволення і радість.

25 січня в Ужгородському прес-клубі відбулося засідання на тему: «Чи варто створювати ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків) в Ужгороді?».

Під час заходу презентували результати діяльності Ресурсного Центру ОСББ Ужгорода. Йшлося і про нещодавно ухвалену міську Цільову програму розвитку ОСББ на 2012-2014 рр.

Павло Білак, керівник Ресурсного Центру ОСББ м. Ужгорода наголосив, що такі об’єднання є можливістю для мешканців відстоювати свої інтереси більш активно, адже у такому форматі легше доносити свої потреби – якщо це голос і позиція громади, а не окремого індивіда.

«Сьогодні немає альтернативи ОСББ, навпаки, це єдина життєздатна альтернатива тій системі, яка існує зараз як спадок Радянського Союзу. Це нонсенс, коли громадяни не мають права власності на, наприклад, сходові клітини, дахи свої будинків тощо. ЖРЕРи не мають ні інтересу, ні стимулу до якісного управління цим майном. У результаті – неохайні двори, захаращені під’їзди, бруд, сміття і так далі», – розповів П. Білак.

Тому в Ужгороді було запроваджено проект за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» — Ресурсний центр ОСББ, завданнями якого є інформування населення, проведення навчальних семінарів для зацікавлених у створенні об’єднань тощо. Останнім фахівці розкривали основні механізми функціонування ОСББ, порядок їх створення тощо.

Торік в обласному центрі було 51 подібне об’єднання, а за підсумками 2011 року їх вже 68. «Це повільні темпи, але сподіваємося, що досвід наявних ОСББ підштовхне інших до організації таких об’єднань», – прокоментував Павло Білак.

Олена Царук, голова ОСББ «Декабристів 41» поділилася досвідом свого будинку: «Якщо хочемо реалізувати свої права на будинок і прибудинкову територію, нам потрібно об’єднуватися. Насамперед, треба, щоб мешканці були однодумцями і хотіли бачити свій будинок у найкращому стані. Зацікавленими повинні бути всі, адже голова ОСББ не приймає рішення одноосібно, а виконує рішення, прийняті на зборах мешканців будинку».

О. Царук розповіла, що спочатку у їхньому будинку був створений будинковий комітет, усі мешканці були активними, адже «хотілося порядку»: «Люди повністю віддалися цьому питанню, уважно вивчали ситуацію і, головне, були однодумцями. Якщо раніше у нас не було вхідних дверей, вікна були незасклені, то зараз стоять кодові замки, вікна, територія прибрана, дах відремонтований. До речі, ми звернулися по допомогу щодо співфінансування ремонту даху, і держава нас підтримала, ми розробили кошторис і отримали 80 % на ремонт із бюджету, і за рік зробили його. Зараз у планах ремонт підвалу та фасаду будинку».

Віктор Щадей, секретар Ужгородської міської ради нагадав, що у місті прийнято Цільову програму розвитку ОСББ на 2012-2014 рр. Нею передбачено фінансування першого капітального ремонту будинків. Згідно з програмою, новоствореному ОСББ у перший рік його діяльності надають 200 тисяч гривень, а у наступні – по півмільйона гривень.

«Підтримка ОСББ бюджетом востаннє надавалася у 2008 році, тому прийняття Програми є позитивним кроком. Передбачена у бюджеті сума далека від реальних потреб будинків, але це вже щось», — каже В. Щадей. За його інформацією, в Ужгороді є близько 500 багатоповерхових будинків від 3 поверхів і вище, діють житлово-будівельні кооперативи і будинкові комітети, а також ОСББ. Тобто мешканці більше 100 будинків (майже 20 %) самі керують своїм майном.

«Якщо б люди знали повний перелік обов’язків ЖРЕРів, то були б, напевно, здивовані і швидше створювали б ОСББ. Адже контролювати кошти, які сплачуються ЖРЕРу неможливо, «добитися правди» від нього також неможливо. Один мешканець не може самостійно відмовитися від послуг ЖРЕРу, натомість ОСББ самостійно вирішує з ким працювати, наприклад, з яким електриком чи сантехніком.

Крім того, створення ОСББ може запобігти такій проблемі, як захоплення дворів будинків, що нерідко трапляється в Ужгороді (для зведення нових будинків, магазинів тощо). Натомість члени ОСББ самі вирішують, що буде на їхньому подвір’ї – паркова, дерева, дитячий майданчик тощо.

25 січня окремий Ужгородський Червонопрапорний орденів Богдана Хмельницького та Олександра Невського танковий батальйон відсвяткував 68-му річницю з дня створення

Стати кращим у своїй справі, жити в гармонії із собою – традиційно вважається, що це під силу лише “улюбленцям долі”: успішним, сміливим, сильним. Але в армійських колективах, поруч з нами, служать люди, які своєю повсякденною наполегливою працею доводять зворотне – досягти позитивних результатів може будь-хто, правда за умов постійного самовдосконалення і нестримного бажання не зупинятися на досягнутому. Для командирів такі люди є “золотим фондом” в роботі з особовим складом, адже вони з готовністю виконають поставлене завдання і подадуть приклад для наслідування.

Командир окремого танкового батальйону 128 окремої механізованої бригади 13 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України підполковник Олександр Паламарчук теж поділяє думку про те, що добрих результатів у службі може досягнути кожен військовослужбовець, однак додає, що самого бажання останніх для цього замало, потрібно ще перебувати у здоровому військовому колективі зі стійким морально-психологічним кліматом, який, зокрема, формують й молодші командири. На цій об’єктивній платформі та під впливом цілеспрямованої роботи сержантського корпусу і відбувається процес організаційного об’єднання, згуртованості особового складу в єдиний колектив, налагодження первинних комунікативних зв’язків між військовослужбовцями.

Минулого навчального року “Року професійного сержанта” ми багато зробили для того аби виконати завдання поставлені перед нами Міністром оборони України і начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України щодо створення нової ланки в управлінні особовим складом та виконанні поставлених завдань. Так, розглядаючи кандидатів на посаду головного сержанта батальйону командування взяло до уваги рекомендацію зборів сержантів і спільним рішенням її посів старший прапорщик Михайло Ледахівський – людина, яка відповідально ставиться до своїх професійних обов’язків, постійно дбає про життя та побут солдатів та сержантів, – розповів підполковник Олександр Паламарчук.

Загалом, на думку офіцерів, які мають за плечима значний професійний досвід результатів роботи зі становлення інституту професійних сержантів можна чекати за рік-два роки. Саме стільки часу, в наших умовах, необхідно для того, аби сержантський корпус по-справжньому і ефективно запрацював у Збройних Силах.

Однак вже зараз зрозуміло, що нові підходи до комплектування військових підрозділів молодшими командирами, з використанням досвіду армій провідних держав є вірними на шляху до створення професійного війська.

Цей рік для ужгородських воїнів-танкістів буде насиченим на події, а, відповідно, буде багато роботи і в командирів підрозділів, і в сержантів. В танковій роті, якою командує капітан Сергій Мельник завжди ретельно готуються до заходів бойової підготовки і вкрай важливим є те, що майже половина особового складу – військовослужбовці військової служби за контрактом. Всі вони на початку служби пройшли навчання у 169-му навчальному центрі Сухопутних військ (смт Десна), де опанували військовими спеціальностями “командир танку”, “навідник-оператор” та “механік-водій”. Їхні навички та досвід стануть у пригоді молодим танкістам не лише під час виконання навчальних вправ на полігоні, а й інших запланованих заходів бойової підготовки.

Сержант Михайло Пересоляк рік тому підписав другий контракт. Мешканець Ужгорода, після шести місяців перебування у навчальному підрозділі, повернувся для подальшого проходження служби в рідне місто і через два місяці, зваживши усі “за” і “проти” вирішив пов’язати своє подальше життя з армією та продовжити службу, але вже на контракті. До речі, минулого року він уклав вже другий контракт з командуванням частини, а військове звання «сержант» йому було присвоєне, як вид заохочення за відповідальне ставлення до служби. Цей приклад красномовно свідчить про те, що наполегливість та відповідальність військовослужбовця не залишається не поміченими з боку командирів. Не малу роль відіграє й авторитет серед товаришів про що свідчить той факт, що вже четвертий рік поспіль сержанти військової частини, на зборах сержантів, доручають Михайлові виконувати обов’язки секретаря Ради сержантів.

– Військова служба мене приваблює романтикою, а танкові війська – це взагалі особлива розмова. Чесно кажучи, ніхто ніколи не зможе так яскраво передати враження від знайомства з танком, ніж той хто безпосередньо керував сорокатонною машиною, командував екіпажем, наводив гармату на ціль під час пострілу штатним снарядом, – зізнався сержант військової служби за контрактом Михайло Пересоляк.

Солдат Василь Максимчук, родом з Волині, проходить строкову службу в частині четвертий місяць. Разом з сержантом Михайлом Пересоляком він входить до складу екіпажу танка командира роти, а це вже багато говорить – адже він старший механік-водій роти. Службою в частині задоволений, особливо тим, що окрім бойової підготовки особовий склад батальйону багато часу приділяє фізичній підготовці.

– Служба мені до вподоби, добре що є можливість крім бойового навчання займатися й спортом. Я постійно відвідую спортзал, а у підрозділі займаюсь у спортивному кутку, — поділився Василь.

Приклади старших товаришів все частіше спонукають до роздумів навідника-оператора солдата Івана Макухана, усі вони обертаються навколо перспектив на майбутнє: через три місяці йому звільнятися зі служби в запас, з одного боку — попереду цивільне життя, з іншого – в частині про нього добра думка, і вакансії на контрактну службу поки також є.

Військова служба за контрактом сьогодні – це стабільність, конкурентне на ринку праці грошове утримання, – каже Іван. – Ті, хто сподівається після звільнення у запас відразу заробити всіх грошей, я вважаю, помиляються. Впевнений, що з часом перебуваючи на службі державі, можна отримати чимало корисного. Тому схиляюся до підписання контракту.

Звісно, майбутнє за тими, хто лише розпочинає військову службу. Нещодавно Міністр оборони України Михайло Єжель, виступаючи перед учасниками оперативно-стратегічного збору керівного складу Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України у своїй доповіді зазначив, що до 2017 року планується вдвічі підняти грошове утримання військових. Також він повідомив, що у наступні п’ять років велика увага приділятиметься озброєнню і військовій техніці. Триватимуть роботи з відновлення її справності, продовження ресурсу, глибокої модернізації існуючих зразків та закупівлі нових.

Тож, очевидно в наступні роки, на танкістів окремого Ужгородського Червонопрапорного орденів Богдана Хмельницького та Олександра Невського танкового батальйону попереду чекає багато цікавого у їхньому військовому житті.

Майор Сергій КОЛЕСНИК.

Ужгород.

Довідка. Батальйон створено 68 років тому в селі Богданівка, Павлоградського району Дніпропетровської області, на базі 3-го танкового батальйону 140-ї танкової бригади, як 875-го самохідного артилерійського полку, 19-го Гвардійського Червонопрапорного корпусу. Бойове хрещення полк отримав у боях за визволення Криму в квітні-травні 1944 року. Бойовий шлях 875-й сап закінчив під Прагою.

Після Великої Вітчизняної війни полк зазнав реформування: так народилися 662-й та 661-й окремі самохідні артилерійські дивізіони. 1 серпня 1949 року 661-й осад був переформований у 398-й танково-самохідний Ужгородський Червонопрапорний орденів Богдана Хмельницького та Олександра Невського полк.

У листопаді 1950 року 398-й танково-самохідний полк став 398-м танковим полком зі збереженням почесного найменування та бойових нагород.

1 грудня 2004 р. танковий полк переформували на окремий Ужгородський Червонопрапорний орденів Богдана Хмельницького та Олександра Невського танковий батальйон.

.

В Мукачеві започаткована Закарпатська гірськолижна та сноуборд школа Snow Fan Transcarpathia

Сільські та селищні голови Мукачівщини повинні невідкладно укласти договори про розчистку доріг у підпорядкованих населених пунктах та вжити необхідних заходів для попередження виникнення надзвичайних ситуацій при погіршенні погодніх умов. На цьому наголосив голова Мукачівської райдержадміністрації Ілля Токар під час розширеного засідання колегії райдержадміністрації, яке відбулось у середу, 25 січня.

«Упродовж останніх днів погода створила чимало проблем у населених пунктах району. Однак, завдяки тому, що з резервного фонду райдержадміністрації, для забезпечення безперебійної роботи дорожніх служб, було виділено додаткову кількість палива, ми змогли забезпечити під’їзд практично до всіх населених пунктів Мукачівщини. Однак, я вкрай незадоволений відношенням більшості сільських та селищних голів до роботи, пов’язаної з прибиранням сільських доріг та вулиць від снігу. Люди телефонували до райдержадміністрації та скаржились на відсутність транспортного сполучення. Це неприпустимо, при тому, що на рахунках сільських та селищних рад є кошти для проведення необхідних заходів», – зауважив керівник виконавчої влади району.

Розглядаючи підсумки роботи із зверненнями громадян, що надійшли до райдержадміністрації, виконавчих комітетів сільських і селищних рад у 2011 році, Ілля Токар доручив розробити графік виїзних прийомів спеціалістів структурних підрозділів. Водночас він звернув увагу чиновників на забезпечення якісного рівня організації розгляду звернень, а також недопущення випадків безпідставної відмови, проявів халатності та упередженості у задоволенні законних вимог заявників.

Згідно зі статистикою торік до райдержадміністрації надійшло 10 689 звернень від мешканців району. Найбільшими скаржниками є жителі Кольчинської та Чинадіївської селищних рад, В.Лучківської, В.Коропецької, В.Визницької, Ракошинської, Макарівської, Н.Давидківської сільських рад. Громадян частіше за все турбують питання соціального захисту, землекористування, житлові, сільського господарства та благоустрою.

Йшлося й про стан виконання контрольних документів в райдержадміністрації та виконкомах сільських і селищних радах у 2011 році.

« Питання організації своєчасного та якісного виконання документів повинні знаходитися на постійному контролі, як у керівників відділів та управлінь райдержадміністрації, так і сільських і селищних голів. При цьому я би не хотів, щоб виконання завдань, про які в них йдеться, обмежувались лиш на рівні формальної відписки. Адже кожен із розпорядчих документів передбачає виконання чималої кількості заходів, які направлені для покращення діяльності тієї чи іншої галузі», – зазначив голова райдержадміністрації.

Мукачівська РДА

В Мукачеві відгуляв 17-й фестиваль “Червене вино”

З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ! РІЗДВЯНІ ПОСЛАННЯ АРХІЄРЕЇВ

Напередодні превеликого й пресвітлого свята – Різдва Господа і Бога нашого – Іісуса Христа архієпископ Мукачево-Ужгородської православної єпархії ФЕОДОР і Апостольський адміністратор Мукачівської греко-католицької єпархії Мілан ШАШІК звернулися до кліру і пастви з різдвяними посланнями. У них владики вітають усіх з пришестям Спасителя світу, підкреслюючи, що Син Божий і Син людський зійшов на землю, втілився в нашу плоть, щоб люди мали змогу очиститись від гріхів, непохитно протистояти насиллю і злу.

Архіпастирі закликають паству під час відправлення святкових обрядів возносити щирі молитви, пам’ятаючи, що вчення Христове тоді спасенне для нас, коли приймемо Богонемовля усією душею і повсякчас чинитимемо, згідно з тим найгуманнішим, найчеснішим вченням, яке залишив нам Сам Господь.

Архієреї просять вірників творити мир у своїх серцях, допомагати немічним, одиноким, перестарілим, сиротам, інвалідам, які потребують нашого захисту й милосердя. А також неліносними, ревними молитвами благати Новонародженого Господа нашого Іісуса Христа, щоб дарував нам здоров’я, силу і снагу для трудів праведних і добрих, благословенних Богом, творінь.

Христос рождається! Славімо Його!

На Мукачівщині відкрили дитсадок та спорткомплекс

У вівторок, 20 грудня, голова обласної ради Іван Балога, голова облдержадміністрації Олександр Ледида, голова Мукачівської РДА Ілля Токар, голова Мукачівської райради Іван Михайло, представники органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та педагогічна громадськість району, взяли участь у відкритті нових закладів на Мукачівщині: спорткомплексу та другої черги Верхньовизницької школи та дошкільного навчального закладу у Червеньові.

Два роки тому у Верхній Визниці було відкрито основний корпус навчального закладу на 250 школярів. Тоді ж почали добудовувати й другий корпус. У новій будівлі розміщено актовий зал, класи. Поруч зі школою споруджено спорткомплекс, аналогів якому на Мукачівщині немає. Його зведено за новітніми енергозберігаючими технологіями та усіма максимально комфортними умовами для школярів. Обігрівають приміщення сонячними колекторами. Окрім двох спортивних залів, кімнат для переодягання, душових та тренерських приміщень, у комплексі планують облаштувати й трудові класи. Вартість другої черги будівництва Верхньовизницької ЗОШ I-III ст. та спорткомплексу складає більш ніж дванадцять мільйонів гривень.

Справляли новосілля і в Червеньові – тут відкрили дитсадок. На його будівництво виділено понад сім мільйонів гривень. Тут зведено двоповерховий дитсадок та господарчий блок, які з’єднані між собою перехідною галереєю. Нещодавно придбано меблі, облаштовано під’їзну дорогу. Завідуюча закладом Оксана Йовбак вважає це знаковою подією для села. «Досі в Червеньові не було дитсадка. Більшість мешканців села працюють в Мукачеві та Ужгороді, а чимала частина з них не мають на кого залишити свою малечу. Тому відкриття закладу є справжнім подарунком для малечі та їх батьків. Тут виховуватимуться 80 діток», – відзначила керівник дитсадка.

Голова облдержадміністрації Олександр Ледида констатував: на Закарпатті ефективно втілюється політика глави держави щодо розвитку соціальної сфери.

«Приємно, що напередодні новорічних свят на Закарпатті відкривають такі об’єкти. Завдання Президента України щодо покращення умов навчання та доступності освіти втілюються в життя. Нині наш край в лідерах по країні за темпами відкриття дитсадків. Такі умови як у Визниці та Червеньові мають бути і в інших селах області», – вважає Олександр Ледида.

Голова облради Іван Балога відзначив: такі заклади є прикладом ефективного використання бюджетних коштів.

«Будівельні організації спрацювали на совість. Вони проявили державницьку позицію при зведенні соціальних об’єктів. Ці заклади є гордістю не лише Мукачівщини, а й загалом Закарпаття. До фінансування долучилася й районна громада – з бюджету Мукачівського району було виділено третину необхідних коштів. Левова частина фінансування – з державного та обласного бюджетів. Цей рік на Закарпатті проголошено роком освіти. Відкрито ряд дитсадків, до кінця року запрацюють нові заклади. Наступного року цю програму будемо продовжувати реалізувати», – резюмував Іван Балога.

З нагоди новосілля голова облради подарував для дошкільного закладу набори іграшок.

«Терміново з’ясувати причини нищення Дубрави у СМТ Буштино та створити відповідну комісію з цього питання», – таке прохання до начальника державного управління охорони навколишнього середовища в Закарпатській області Андрія Погорелова, поставив експерт з наукових проблем екології і захисту рослин України, голова Берегівської районної організації УНП Михайло БАБИДОРИЧ.

Нещодавно, члени ініціативної групи з числа жителів селища Буштино з надзвичайною стурбованістю проінформували керівництво Берегівської районної організації Української народної партії щодо ганебного випадку, який трапився 29-30 листопада і 1-2 грудня 2011 року Берегівському районі. А саме, про те, що лісники почали вирубувати надзвичайно рідкісні види дубів «Закарпатської Дубрави». Відтак, у результаті було вирубано 41 дуб діаметром 43-70 см.

За словами Михайла Бабидорича, «у Карпатах зареєстровано, (за даними професора С. С. Фодора), 14 видів дубів, які споконвіку зростали у Дубравах Закарпатської низовини. А саме: дуб болотний, бургундський, великоплідний, звичайний, звичайний білоплямований, звичайний гребінчастий, звичайний пірамідальний, звичайний пурпуровий, каштанолистий, білий, мушмулолистий, монгольський, північний, червоний». «Всі ці види дубів нещадно, злочинно вирубуються в останні 5 років у Дубравах Закарпатської низовини», – констатує він.

Також, у зверненні експерт відмітив, що «самовільна вирубка Дубрав вже пройшла у селах В. Бакта, Батрадь, Батьово, Гут Берегівського району, про що повідомлялось раніше у пресі». «Невже нікого не турбує зелене багатство Карпат і здоров’я майбутніх поколінь?», – обурено запитує представник УНП, – «всі парки належать до Агролісу, а хто дає право вирубувати зелені вікові насадження низовини, які є постачальником кисню, відіграють надзвичайно важливу водорегулюючу діяльність, обіг речовини і енергії та збереження довкілля та здоров’я людини. Невже не відомо, якщо не буде Дубрав, то по всій території піде спалах інфекційних захворювань, зокрема малярії!».

«Можна навести чимало прикладів, коли занепад окремих країн був зумовлений не тільки соціально-політичними причинами, але й хижацькою експлуатацією багатств природи та надр землі», – зауважує у зверненні Михайло Бабидорич.

Довідково:

В селищі розташовані унікальні болотно-лісові комплекси урочищ „Дубрава”, „Мочар”, „Мочарка” та „Дубки”, останні два з яких, є об’єктами природно-заповідного фонду. Згадані урочища являються реліктовими залишками останнього льодовикового періоду у пізньому гляціалі і мають виняткову природоохоронну важливість та непересічне значення. На сьогодні – це останній на рівнинній частині Закарпаття залишок реліктових гляціальних екосистем з своєрідною флорою та безхребетною фауною. Особливу цінність представляють фрагменти сфагнових боліт (торфовищ) та мочарів з унікальним рослинним та тваринним світом, деякі види яких віднесені до Червоної книги України (нарцис вузьколистий, шафран банатський, кумка жовточерева тощо). Ліси урочища „Дубрава” належать до території загальноєвропейського значення, маючи статус „Prime Butterfly Area” .

# # #

Дуби ростуть поволі, неквапливо

Хто садить дуба – той його можливо

і не побачить вищим, аніж сам.

Це дар – майбутнім, скажемо, літам.

Привіт ще незнаним поколінням,

Весна в тумані схована осіннім.

Дуб у слов’ян – Перунове дерево,

У римлян – дерево Бога Юпітера,

У греків – дерево Зевса,

В Україні – дуби

Символи сили і могутності,

Вірності і довголіття,

Велетні здоров’я.

Дуб зцілює тіло і душу,

В корі і листі таніни є

І біоактивні речовини,

А жолуді дубові –

Напій цілющий кави

І харч тварини і людини.

Проросток дуба боїться

Спеки, холоду і вітру

Та росте велетнем на тисячоліття.

Тож, бережи, мій друже, дуба

Сади його, розмножуй на віки,

Здоровим будеш ти як ДУБ.

(14 травня 2003. м. Київ). М. БАБИДОРИЧ.

Контакт: Михайлина МАНЗУЛИЧ, Ужгород, (0312) 61-41-60

Карпатське інформаційне агентство разом з Карпатським центром полінгових досліджень підвели підсумки цілорічного сезону брендингової діяльності в індустрії краю та узагальнили експертну та контентну інформацію щодо кращих брендів Закарпаття-2011
Фахівці КІА та КЦПД оцінювали бренди за кількома критеріями. Бренд повинен мати значний вплив на прийняття рішень про покупки споживача, а додана економічна вартість повинна бути позитивною (що вказує на те, що виручка компанії перевищує витрати на фінансування та відповідні витрати). Також бренд повинен володіти широкою цільовою групою, інформацію про нього повинні мати значна кількість потенційних або реальних споживачів. А також: • Бренд компанії повинен бути відомим серед не цільової аудиторії;
• Фінансові показники і звітність повинна бути відкритою.
Кращі бренди Закарпаття-2011
Популярний бренд 2011
Сакура – м.Ужгород
Репутація і довіра 2011
Ужгородський прес-клуб
Пивний бренд 2011
Мережа “Пивна Точка”
Винний бренд 2011
Карло Шош (с.Кідьош, Берегівський р-н)
Медовий бренд 2011
“Медовий дім” – Мукачево
Смачний бренд 2011
Кондитерська марка “Штефаньо”
Торговельна мережа 2011
ТЦ “Епіцентр”
Етнонаціональний бренд 2011
Закарпатське божоле
Регіональний проект 2011
Ужгородський торт
Освітній бренд 2011
стоматологічний факультет УжНУ
Промисловий бренд 2011
Еврокар
Торгова марка 2011
“ЕКО ПАН” (с.Ботар, Виноградівський р-н)
Туристичний бренд 2011
Гірчичне зернятко” (Ужгород)
Побільше брендів хороших і якісних!

Карпатське інформаційне агентство протягом грудня 2011 року провело експертне опитування з метою визначення громадських лідерів Закарпаття. Експертами було відібрано представників різноманітних сфер життєдіяльності суспільства, які у свою чергу виставили бали в розроблених експертних анкетах.
За основу було взято експертне опитування КІА 2010 року, соціологічне інтервю та дані контент-аналізу зібрані Карпатським центром полінгових досліджень.
Найвпливовішим чоловіком року 2011 в Закарпатті за сумою балів (279)– Віктор БАЛОГА (міністр МНС України).
Найвпливовішою жінкою року 2011 в Закарпатті за сумою балів (12) стала – ЙОЛКА (співачка Єлизавета Іванців)
***
Найвпливовіші люди Закарпаття – 2011 (загальний рейтинг)
П.І.Б. Експертна оцінка (в балах)
1. ВІКТОР БАЛОГА – 279
2. МІЛАН ШАШІК – 246
3. ОЛЕКСАНДР ЛЕДИДА – 244
4. АЛЕКС РОВТ – 187
5. СЕРГІЙ МОШАК – 170
6. ФЕОДОР – 134
7. ІВАН БАЛОГА – 77
8. ІВАН БУШКО – 42
9. ВІКТОР РУСИН – 38
10.ПАВЛО ЧУЧКА – 31

17 грудня стартами на Мукачівщині завершили спортивний рік спортсмени-орієнтувальники Закарпаття. Тут – у Бобовище – пройшла зимова першість області серед учнівської молоді на «Призи від Святого Миколая». Та свої сюрпризи юним спортсменам приготувала і погода: цього дня одного вміння швидко і безпомилково орієнтуватися було замало: злива, що не вщухала вже другу добу, перетворила мляві потічки на стрімкі потоки, сухі канави – у серйозні перешкоди з водою по груди… Доводилося дертися в гору по ковзким схилам, стрімголов скочуватися з них, перестрибуючи-перелітаючи через чергову водно-болотяну перешкоду, плюхатися всім тілом у холодне, бридке місиво… Та дощ і погану погоду розбавляли дитячі усмішки, крики вболівальників, радісні емоції фінішуючих. Перегони пройшли без серйозних травм – лише кілька подряпин та саден.

Нарешті, після двох годин змагань визначилися переможці. На рідних теренах чимало призових місць назбирали бобовищенці. Так, серед дівчат не старших 12-ти років, беззаперечним лідером стала Наталка Гліба, яка подолала трасу, що проходила через 10 контрольних пунктів, за 36 хвилин. Її найближча переслідувачка – мукачівка Анастасія Моїсеєва – фінішувала майже на 9 хвилин пізніше. Третьою з непростої дистанції прибігла Діана Сотмарі з Ужгороду. Серед хлопців цього віку з траси довжиною три з половиною кілометри першим з часом 29 хвилин і 12 секунд фінішував бобовищенець Мирослав Гонак. Результати його найближчих суперників – 30 хвилин і 11 секунд в ужгородця Станіслава Паламарчука і 30 хвилин 13 секунд у Іллі Шелеста з Мукачева.

Серед дівчат 14-13 років з результатом 33 хвилини 55 секунд на трикілометровій дистанції вищий щабель п’єдесталу пошани зайняла ужгородка Лоліта Рахманова. Слідом за нею фінішували Ганна Петрова та Наталія Мішкулинець (обидві з Бобовищенської ЗОШ). Серед їхніх однолітків беззаперечним лідером цього дня став Владислав Французов з Мукачева: 13 контрольних пунктів, що були розташовані на чотирикілометровій дистанції він «пролетів» за 29 хвилин та 43 секунди. Його одноклубник Едуард Бубряк, що показав другий результат, фінішував аж через сім з половиною хвилин, а ужгородець Володимир Козловський ще на чотири хвилини пізніше.

Але найпрестижніша і довга дистанція в цих змаганнях – п’ять кілометрів, на якій змагалися юнаки не старші16-ти років. Тріумфував на ній кандидат у майстри спорту з Мукачева Василь Морозов, якій пробіг 19 КП за 31 хвилину та 41 секунду. З другим часом дня – за 35 хвилин та 54 секунд – фінішував ужгородець Олександр Зубенко, а третім – за 37 хвилин і 9 секунд – Сергій Хойдра з села Кам’яниця Ужгородського району. Серед дівчат цього віку кращими на три з половиною кілометровій трасі стали мукачівка Наталія Шозда, Діана Левкулич з Бобовищ та ужгородка Наталія Москалець.

Нагородою для всіх, хто за таких екстремальних умов не побоявся вийти на дистанцію, були солодкі подарунки від Святого Миколая, медалі та грамоти від обласного центру туризму і спорту учнівської молоді (директор Володимир Чепа), додаткові призи кращим – від селищної громади Бобовища (сільський голова Володимир Козак). Окрема подяка від учасників за гостинний прийом на території школи – Галині Теодозівні Касинець, директору Бобовищенської ЗОШ.

Експрес-інтерв’ю з переможцями змагань:

Наталка Гліба: Все почалося з досвітньої зливи – найбільше мене хвилювало те, щоб з-за дощу змагання не відмінили… Дійти до фінішу в таких умовах – це вже перемога і повага в очах суперників. А зайняти призове місце – невимовне щастя! Я вже виступала на кількох змаганнях, навіть у Києві, але ця перемога в мене – перша!

Мирослав Гонак: Змагання були дуже захоплюючими. Ми випробували себе на стійкість і силу. Далеко не всі можливі учасники прибули на змагання – дехто злякався дощу, але попри все учасників було чимало, тільки з Ужгороду два повних «Ікаруси» прибуло… Бобовищенські зібрали дуже багато медалей. Я впевнений, що ця перемога буде чудовим трампліном для моїх досягнень в наступному році

Ганна Петрова: Погода під час гонки була просто жахливою – справжня тропічна злива. Усім довелося бігти повільніше ніж зазвичай. Довго не наважувалася подолати водну перешкоду. Спробувала обійти її спочатку з одного боку, а потім з іншого. Не вийшло. Тоді й кинулася у воду, щоб подолала кількаметровий водний рубіж. Це, мабуть, і вплинуло на підсумковий результат.

Владислав Французов: Мої батьки займалися цим видом спорту. Для мене орієнтування – спосіб життя. Відчуваєш себе першовідкривачем, коли попереду тебе – нікого, лише тиша, ліс, незаймана природа. Враження від змагань в Бобовищах дуже позитивне. Карта порадувала своєю точністю та цікавою дистанцією. З-за зливи додалося чимало води, що створювало додаткові перешкоди для швидкого подолання дистанції, але ж для справжніх орієнтувальників немає нездоланних перешкод (мені в деяких місцях довелося навіть плисти). Дошкуляв також сильний вітрюган, але все одно було класно.

Діана Левкулич: Змагання дуже сподобались! Все було чудово, крім погоди. Та дощ не зупиняв учасників і це добре! Взагалі дистанція не була складною, лиш тільки з 7-м КП в мене виникли невеличкі проблеми, бо треба було багато оббігати, щоб не лізти в холодну воду. Для мене ці змагання були веселими та захоплюючими. Незважаючи на те, що я не здобула перемоги, анітрохи не засмутилася – з’явився стимул краще займатися, крім того, є до чого прагнути.

Василь Морозов: За що я полюбив цей спорт? Цього не пояснити словами, я можу лише передати малу частину того, що я відчуваю, коли перебуваю на дистанції. Це й азарт, й швидкість, й сила (не тільки фізична, але і моральна). Але бувають і засмучення, коли помиляєшся і втрачаєш на дистанції дорогоцінний час, тоді збираєш всю волю в кулак, щоб зосередитися і відігратися. У такі моменти треба зберігати свіжий розум і тримати себе в руках. Мені подобається брати участь в різних змаганнях. Дякую організаторам за ще одні чудові перегони.

Олександр Цепурдей

на фото Василь Козар та Ганна Петрова з Бобовища

Максим Гордійчук: «Говорять, що інші згортаються. Але ми — лише розширюємося!»

Новорічний подарунок від ОТП Банку. Відкриття нового відділення

19 грудня ОТП Банк зробить усім свої клієнтам подарунок на Миколая: відкриє нове відділення за адресою: площа Миру, 18/2 (приміщення 5). Туди переїде відділення, що досі знаходилося поряд, але в меншому і менш зручному приміщенні. Про те, які переваги дає клієнтам відкриття нового відділення, а також як ОТП Банку вдається розширюватися на фоні загального скорочення роздрібних мереж інших банків розповідає Максим Гордійчук, директор Карпатської регіональної дирекції банку.

— Максиме, по-перше, хотілося б дізнатися, які переваги отримають клієнти від відкриття нового відділення?

— Передусім – обслуговування стане значно швидшим і комфортнішим. Нове відділення майже на третину більше за попереднє, а отже це дає нам можливість розмістити там і кімнати для переговорів, і більшу кількість робочих місць менеджерів та кас, що дозволить збільшити кіль-кість клієнтів, що одночасно обслуговуються, а також пришвидшити проведення операцій.

— Ви відкриваєтесь на день св. Миколая — чи приготував банк якісь подарунки для своїх клієнтів?

— Звісно. Усіх, хто відвідає наше нове відділення у перші три дні з моменту його відкриття, очікують акційні умови по вкладах — +1% до усіх депозитів у гривні та +0,5% – до депозитів у валюті. У цей період ми зможемо запропонувати спеціальні умови по розрахунково-касовому обслуговуванню для фізичних осіб та представників малого та середнього бізнесу.

— Зараз багато говорять про згортання бізнесу європейських банків в Україні, і останні події, на жаль, лише підтверджують негативні тенденції на фінринку. Ви ж на цьому фоні переїжджаєте в нове, більше приміщення. Як ОТП Банку вдається зберігати стабільність на тлі загальної кризи?

— Якщо ви помітили, то ОТП Банку вдалося зберегти стабільність і під час минулої кризи — починаючи з 2010 року, банк знову повернувся до прибуткової діяльності і на сьогодні є другим за рівнем прибутків банком в Україні. Досягти таких результатів дозволили грамотне керування витратами та правильно вибрана стратегія – розбудовувати не тільки банк, а цілу фінансову групу. Але ж, як ви знаєте, ОТП сьогодні – це не лише банк, але й компанія з управління активами «ОТП Капітал» (до речі, посідає перше місце на ринку), лізингова компанія «ОТП Лізинг», недержавний пенсійний фонд «ОТП Пенсія» та наймолодший, але чи не найдинамічніший член родини ОТП в Україні — компанія з споживчого кредитування «ОТП Кредит». Всі ці компанії сьогодні прибуткові, банк — теж, відповідно група відчуває себе в Україні дуже впевнено.

— Ваш акціонер не думає покидати український ринок? Багато хто з європейських банкірів сьогодні значно охолов до України.

— У відповідь на ваше питання можу тільки процитувати фразу з останнього інтерв’ю Голови спостережної ради «ОТП Банк» Пала Ковача, яке вийшло буквально минулого тижня: «Україна була і залишається пріоритетним для нас ринком. Це один з трьох стовпів, на які спирається OTP Group Plc у Східній Європі».

Тібор ПЕРЕЦЬ.

Україна стоїть на порозі доленосного рішення про її майбутнє – підписання Угоди «Про асоційоване членство в Європейському Союзі», що дасть можливість інтенсифікувати наші взаємовідносини з європейськими партнерами і підняти їх ефективність. Це повинно відбутися 19 грудня 2011 року.

Значний вплив на результати прийняття рішення має і рівень розвитку регіональних прикордонних зовнішньоекономічних відносин. З метою узагальнення питань щодо стану розвитку прикордонних зовнішньоекономічних стосунків України з державами Карпатського єврорегіону кафедра економіки та менеджменту Мукачівського державного університету спільно з Міжнародною асоціацією інституцій регіонального розвитку («МАІРР») і Агенствомежрегіонального розвитку «Полонина» (Словаччина) – провела засідання круглого столу на тему «СВС «Парламент» – створення єдиного ІСТ інструменту для прийняття рішень в прикордонних регіонах Словаччини, Угорщини, Румунії та України». В засіданні круглого столу прийняли участь викладачі різних кафедр МДУ та студенти економічного факультету.

Проект «СВС Парламент» є новою, унікальною інформаційно-рейтинговою системою покращення регіонального розвитку та загального обміну інформацією. Метою проекту є підвищення ефективності використання ресурсів направлених на регіональний розвиток та створення прикладної програми, яка буде служити об’єднуючою системою для вісх учасників регіонального розвитку. Зокрема, це передбачає швидкий доступ до необхідної інформації, документів на національних мовах, створення комунікаційного форуму з метою співпраці у сфері регіонального розвитку.

Учасниками даного проекту є: Агенство регіонального розвитку «Полонина» (Словаччина), Міжнародна асоціація інституціонального розвитку «МАІРР» (Україна), Асоціація регіонального розвитку «KUIT» (Угорщина), Регіональна Рада повіту Марамуреш, Бая-Маре (Румунія) і Громадський центр «Ділові ініціативи» (Івано-Франківськ, Україна).

Презентація проекту відбулася на засіданні круглого столу. Її представляв Святослав Густяк (Словаччина) (на фото), який зазначив, що для всіх учасників цього проекту надається можливість: швидкого доступу до різносторонньої необхідної інформації, до нормативних документів, регуляторних актів, і все це на національних мовах (угорська, словацька, румунська, українська) та інші можливості.

Перспективи, що відкриваються для українських учасників проекту презентувала Президент Міжнародної асоціації інституцій регіонального розвитку (МАІРР) Наталія Носа (на фото), яка надала вичерпну інформацію про можливість прямої участі українських і, зокрема, закарпатських потенційних учасників у даному проекті. Особливо було звернуто увагу на необхідність правильного оформлення необхідної документації для участі в реалізації даного проекту та інших програм, які на сьогодні реалізуються Україною та її партнерами із Східної та Центральної Європи.

Дуже цікавою була і заключна частина засідання круглого столу, у якій в дискусійній формі викладачі та студенти МДУ мали можливість отримати достатню інформацію про можливість безпосередньо прийняти участь в реалізації проекту «СВС Парламент».

За результатами засідання круглого столу прийнято рішення, що у 2012 році доцільним було б проведення засідання таких круглих столів із залученням не тільки професорсько-викладацького складу МДУ та його студентів, а і зацікавлених представників підприємницьких структур регіону.

Модератори круглого столу:

к.е.н., доц. Проскура В.Ф.,

к.е.н., доц. Чучка І.М.