Нет большего счастья для актёра, чем осознание того, что зритель идёт в театр смотреть именно на его игру. При этом неважно: что за спектакль и кто режиссёр. Великое счастье и для театра , если в труппе есть такой актёр.
К сожалению, 28 марта 2012 года Закарпатский областной русский драматический театр потерял такую личность: мастера сцены, выдающегося актёра Вадима Анатольевича Шайдрова.

Его творчество на мукачевской сцене началось в  семидесятых, когда главным режиссёром был заслуженный артист РСФСР Николай Николаевич Шамраев. Молодой подающий надежды актёр блестяще сыграл Тимофея Рваного в «Поднятой целине», Малыша в «Затюканном апостоле», Тригорина в «Чайке», Оргона в «Тартюфе» и ещё множество запоминающихся ролей бок о бок с прекрасными актёрами Е.Фёдоровым, Л.Аркадьевой, Л.Пироговой,  В.Столяровым,  В.Кашубой,  В.Добряком. Им всем посчастливилось работать при талантливом режиссёра Александре Петровиче Короле, народном артисте УССР.
Потом была сцена Львовского Академического театра Советской Армии, распад союза, реорганизация театра.
И не бывать бы счастью…
Мукачево вновь увидело Шайдрова, уже седого, с тросточкой, умудренного опытом, но по  прежнему обаятельного мужчину с замашками бравого гусарского майора. И пошли роли, одна удачнее второй. Жизненные  перепитии  актёра всегда находят воплощение в судьбе сценического героя. Иначе, разве набрал бы такой силы образ солдата Дервоеда в спектакле «Рядовые» по пьесе Алексея Дударева ? Это была лучшая актёрская работа фестиваля Этно-Диа-Сфера, актёр стал лауреатом премии братьев Шерегиев.
Обстоятельства в жизни и судьбе главного героя Виктора в пьесе Л.Зорина «Варшавская мелодия» тесно переплелись с событиями жизни самого актёра. Он тоже возвращался с войны, но с Кабульского аэродрома. Он тоже умел красиво любить и его любили. Он тоже терял и вновь обретал. А сколько было этих аэропортов, откуда он взлетал навстречу судьбе! Всё ли сбылось, о чём мечталось?
Сценическим героям Шайдрова веришь. Такое доверие ничем иным не заслужишь, кроме как настоящим актёрским профессионализмом. Если в поведении героя нет личного опыта актёра, если нет глубокой и интересной личности – сценический образ не получится.
Шайдров умел особенно молчать. Его паузы потрясали больше, чем страстные монологи.
«Вишнёвый сад». Фирс. Финальная сцена. Седой старик сидит, положив руки на палку, на руки – подбородок. Смотрит в зал подслеповатыми глазами и … молчит. Его забыли господа в погоне за праздной жизнью. И глазами актёра вам смотрит в душу сама Совесть.
Роли, роли… Сколько их было в его жизни? А сколько ещё могло быть!
Вадиму Анатольевичу исполнилось бы 65. Ушел он из жизни на следующий день после Международного дня Театра. Актёров в последний путь принято провожать аплодисментами. Поаплодируйте вместе с нами, его коллегами. Он это заслужил!

                                                                                      Елена Чермянина.

Презентація каталогу робіт членів творчого молодіжного об’єднання «Малий Лувер» відбулась сьогодні у прес-центрі «Закарпаття».

Емма Левадська — напрочуд харизматична і енергійна жінка — згадуючи, з чого все починалось, розповіла: “Років 12 чи 13 тому, працюючи в школі мистецтв, я зрозуміла, що однієї школи малувато. Справа в тому, що там свої програми, які випускаються зі Львова, з Києва, в яких не враховуються закарпатські народні традиції. Там такого, щоб було близьке нам, на жаль, не було. Тому виникла ідея створити експериментальну студію, яка б ішла не за програмами, а де б можна було розробити свої. От я впродовж 3 років розробляла методичку для молодших дітей. І вона, на щастя, була затверджена. Щоправда, так і не надрукована досі. От я нею і користувалася. Працювали ми у етнографічному музеї 3-4 роки, а потім створили «Малий Лувер». Спочатку за основу ми брали дітей від 6 до 13 років. Але, коли побачили результати діяльності наших старшеньких, зрозуміли, що їм потрібна наша підтримка. Наше об’єднання щорічно щось проводило: то пленери, то виставки. Діти дуже хотіли і тягнулися до нас. Ми вдячні Ерфану Ференцу, що він надав нам приміщення, адже так прекрасно і престижно для учнів і студентів: показати свої роботи у музеї Бокшая і Ерделі. Туди ж рідко хто потрапляє. Потрапляють народні і заслужені художники. І раптом тут якийсь “Малий Лувер”. Але, я думаю, що ми «не підкачали». Я думаю, що ми непогано там виставилися. А кожний із тієї дорослої групи міг би зробити свою персональну виставку”.

Крім того, Емма Романівна поділилася планами на майбутнє. За її словами, серед своїх учнів вона вже бачить те ядро, кому сміливо може передати керування об’єднанням. Власне, й керувати у прямому розумінні і не потрібно, варто лише стежити та направляти. Емма Левадська повідомила, що потроху роль керівника передає надзвичайно творчій та порядній дівчині Надії Кіс.

Член Спілки художників України Павло Ковач, говорячи про особливості дитячої творчості, зазначив: “Емма Романівна правильно робить, що допомагає талантам. Адже «посередність» проб’ється сама”. За словами художника, котрий, з-поміж іншого, дуже багато часу присвячує і художній освіті дітей, світосприйняття дітей — унікальне. Діти проживають образи, пропускаючи через себе, проживаючи їх. Це явище навіть має назву — “ейдетизм”. Він притаманний кожному малюку, допоки він не починає використовувати логіку. “Саме тому в дітей така фантазія: вони нічого не знають, не розуміють, але під впливом емоцій творять. І от якраз найбільш цікавими художниками стають ті, хто взмозі повернути собі цю властивість. До речі, Емма Романівна зберігає у дітях цей стан якнайдовше”, — закцентував Павло Павлович.

“Малий Лувер” – два гарні дуже слова, — продовжив його колега Василь Роман, — “малий” — то “дитинство”, а “Лувер” — “скарб”, адже ми справді маємо справу зі скарбом. Це дуже дорога знахідка Емми Романівни. Якщо дитина проявляє талант — це надзвичайний скарб, з яким треба вміло обійтися. Свого часу, коли ми тільки починали презентувати дитячу творчість, я ознайомився із творчими школами області. От, музиканти прекрасно себе подавали: концерт, костюми, декорації, квіти. А в цей час художники в коридорі на стінах за допомогою скотчу вивішували свої твори. Але ви б бачили, що то таке було! Справжні шедеври!… От ми і маємо всі роботи зберігати, як скарб. І творчість виходить за межі програм. Те, що в межах програм, як з ним жити – не знаю. Це — рутинне ремісництво. Дитина переживає образи… Мистецтво придумане людьми не для відтворення світу. От навіть наскельні малюнки – людина мріяла вполювати великого звіра, малювала цю ситуацію. Мистецтво — це світ, про який ми мріємо. Ми його змінюємо своїм мистецтвом”.

Усі присутні одностайно наголошували, що дітей не можна обмежувати, їм треба давати простір, свободу, і лише трохи підштовхувати у правильному напрямку на шляху до мистецтва.

Прес-центр “Закарпаття”

Танцювальною столицею України впродовж останніх трьох днів називали Ужгород організатори фестивалю “ПАДІЮН-ЄВРО-ДАНС 2011”. Це й не дивно, адже в заході взяли участь майже 500 учасників (всього 29 колективів) із різних куточків України.

“Цього разу в нас представлені 16 областей, починаючи із Закарпаття і закінчуючи Кримом. Більшість цих людей жодного разу не були на Закарпатті, тож ми намагалися зробити все можливе, аби їм тут сподобалося”, — зазначила під час прес-конференції, влаштованої перед гала-концертом, Галина Пендерецька, заступник директора з виховної роботи Закарпатського обласного палацу дитячої та юнацької творчості “ПАДІЮН”. За її словами, такі події забирають багато часу та зусиль, однак вони того варті, адже проводяться для дітей і заради дітей.

Як повідомила Марина Радченко, завідувач відділом Українського державного центру позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України, три роки тому виникла ідея зробити цей конкурс всеукраїнським, а сьогодні з’являються думки надати йому статусу міжнародного. Та поки це, хоч в недалекій, але перспективі. Наступний же фестиваль відбудеться в два етапи: спочатку — відбірковий тур, а потім, власне, сам конкурс. Така необхідність виникла у зв’язку із великою цьогорічною кількістю заявок на участь, а наступного разу, як прогнозують організатори, їх буде іще більше.

Своїми враженнями від побаченого поділилася член жюрі Ганна Тесля, відома багатьом українцям як фіналістка шоу “Танцюють всі – 3″. Вона зазначила, що дуже добре розуміє відчуття і переживання учасників, оскільки сама часто бувала на їхньому місці. “Дуже багато хороших колективів, однак найбільше мені б хотілося виділити “Лего” з Богуслава, дівчата якого танцювали не стільки тілом, скільки душею. І ще: дуже сподобалися костюми всіх учасників, тому за костюми — всім десятка”, — сказала дівчина. До речі, напередодні, 28 жовтня, Ганна провела майстер-клас для всіх, хто любить і хоче танцювати, а під час гала-концерту порадувала своїх шанувальників двома яскравими танцювальними номерами.

Закарпаття під час фестивалю представляли колективи з Ужгорода, Мукачева та Рахівського району. Два колективи отримали призові місця. Це — художній колектив ансамбль танцю “Танцювальна корпорація друзів” з Ужгорода та колектив естрадного сучасного танцю “Візаві” з Мукачева.

Пропонуємо вашій увазі список переможців танцювального конкурсу “ПАДІЮН-ЄВРО-ДАНС 2011″:

Колективи, що виконували народні танці і представлені у 1 категорії (віком від 6 до 11 років)

1 місце – Ансамбль народного танцю “Дружба” (м. Рівне), танець під назвою “Погулянки”

2 місце – ансамбль танцю “Посмішка” (м. Житомир), танець “Веселі черевички”

3 місце – аматорський ансамбль танцю “Джерельце” (м. Рівне), танець “Молдавський”

Колективи, що виконували народні танці і представлені у 2 категорії (вік учасників від 12 до 15 років)

1 місце – ансамбль танцю “Посмішка” (м. Житомир), танець “Гопак”

2 місце – театр-студія сучасного танцю “Абра” (м.Кам’янець Подільськ), танець “Шалена Верховина”

3 місце – Хореографічний ансамбль “Галатея” (м. Бровари), танець “Березовий гай”

Колективи, що виконували народні танці і представлені у 3 категорії (вік від 16 років)

1 місце – художній колектив ансамбль сучасного танцю “ЧАС пік” (м. Кіровоград), танець “Древлянські ігри”

2 місце – Ансамблю східного танцю “Гульдесте” (м. Сімферополь), танець “Юг сек мінарет”

Колективи, що виконували сучасні танці і представлені у 1 категорії (віком від 6 до 11 років)

2 місце – колектив естрадного сучасного танцю “Візаві” (м. Мукачево), танець “Ай лайк зіс”

2 місце – Художній колектив ансамбль танцю Танцювальна корпорація друзів (м. Ужгород)

Колективи, що виконували сучасні танці і представлені у 2 категорії (вік від 12 до 15 років)

1 місце – Студія естрадного танцю “Лего” (м. Богуслав, Павлоградський район), танець “З чистого листа”

2 місце – Хореографічний колектив “Райдуга” (Харківська область Кегичівський район), танець “Степ-клас”

3 місце – Театр-студія сучасного танцю “Абра” (Кам’янець-Подільськ), танець “Метелики”

Колективи, що виконували сучасні танці і представлені у 3 категорії (вік від 16 років)

1 місце – художній колектив ансамбль сучасного танцю “ЧАС пік” (м. Кіровоград), танець “Танго”

2 місце – Студія естрадного танцю “Лего” (м. Богуслав, Павлоградський район), танець “Прямо в серце”

3 місце – художній колектив сучасного танцю “21 століття” (м. Чернівці), танець “Спокуса”

“Малі форми” (колективи з кількістю учасників від 1 до 5 осіб)

1 місце – хореографічний ансамбль “Галатея” (м. Бровари), танець “Метелики”

2 місце – студія сучасної хореографії “Елегія” (м. Макіївка Донецької області), танець “Танцюю для Вас”.

Прес-центр “Закарпаття”

30 жовтня,  золотого осіннього дня у Мукачівському російському драматичному театрі пройшов авторський вечір акторки, лауреатки обласної театральної премії братів Шерегіїв Вероніки Тищук,  в якому авторка  у вигляді майстерно зіграної гри  повідала глядачу про своє творче життя у царині театральній.

В музичному моно-спектаклі була вдало втілена ідея талановитої акторки. На очах у глядача за дві години промайнуло прожите життя, в якому були і радість і сльози, удачі і падіння, душевні переживання, любов, розчарування, сподівання і пошуки. У цій, непрямій лінії життєвої стежини, проживалось усе сповна, але любов до театру була головною ідеєю цього пошуку. І вона втілилась. Втілилась і ожила, означивши основний вимір світобачення. Тепер ТЕАТР – це її серце і душа, це – повітря і хліб насущний, це смисл існування і найбільша любов.

Як легко працювати, коли тебе оточують талановиті друзі, коли тебе розуміють і здатні на професійному рівні надати допомогу у організації і здійсненні творчої ідеї. Так долучили до дійства і свою майстерність команда професіоналів-однодумців: заслужена артистка естрадного мистецтва України Мар‘яна Лиховид, оранжувальник – заслужений працівник культури України Олександр Ухач, Рудольф Ланьо, скрипка – Галина Васильченко, Михайлець Олександра, гітара – Роман Ковордані, Василь Плоскіна, соло-гітара – Валерій Слободенюк, саксофон – Олександр Ухач, Хореографія – Галина Биленко, режисер відеоряду – Валерій Кочерган, режисер монтажа, оператор – Олександр Косарим, графічний дизайнер – Дмитро Данилов, помічник режисера – Вікторія Кулішова, світло – Іван Кость, Микола Штайнгер, музичне оформлення – Отто Оприч, Віталій Васлик, виконавці Руслан Аітов, Євгеній Шарапановський, Єдуард Докаленко, Адріана Дика, Валерія Піняшко, творче забезпечення – А. Шеффер, генеральний директор «АLEX» А.А.Яцканич, директор російського драматичного театру, заслужений працівник культури України, заслужений діяч мистецтв Росії – Юрій Шутюк, директор ДМШ №2 – Кешеля М.В., директор Чинадіївського замку – Йосиф Бартош, сім‘я Яцканич, літературне об‘єднання «Рідне слово».

Мукачівці отримали можливість насолодитися яскравим дійством, яке не залишило байдужим жодного присутнього у залі.  Досвідчена гра акторки дала можливість глядачу відпочити, забути про час, запалитися дивовижною енергетикою виконавиці, відчути емоційний під‘ йом.  Весела,  життєлюбна, завжди усміхнена і доброзичлива у житті – такою у ці хвилини була Вероніка, тендітна і водночас сильна жінка. ЇЇ досвід,  талант,  яскравий темперамент, здібність до імпровізації, уміння радіти життю на повну, дотепні жарти – все це разом дає їй можливість виступати у найширшому акторському діапазоні: від комедійно гострохарактерних і навіть гротескових ролей до драматичних. Адже за 25 річним стажем криється довгий і непростий шлях, котрий Вероніка називає дарунком долі. Витончена, поетична душа Вероніки зазнавала метаморфоз,  час ліпив її, шліфував найтонші грані її відчутів і переживань, і сьогодні такою вдосконаленою і позитивною  акторка постала перед своїм глядачем.

Спасибі за настрій, за естетичне задоволення, за сукупність різнобарвних емоцій, котрі кожен з глядачів зміг винести з його Величності Театру. Спасибі за любов, котрою так легко і щиро талановита акторка поділилися з нами.  Ми, члени літературного об‘єднання «Рідне слово», бажаємо Вероніці Тищук, акторці, поетесі і просто українській жінці і дбайливій дружині здоров‘я, тепла, добра і подальших творчих злетів.

                                                                                               Тетяна Рибар

“Міс фото”, а саме такий титул отримала дівчина на конкурсі “Miss Princess of the World 2011″, що відбувався у Празі, завітала до прес-центру “Закарпаття” та із задоволенням поділилася власними враженнями.

Ужгородка розповіла, що до цього часу мала нагоду виступати на великій сцені, однак лише обласного масштабу. Тож на світову арену дівчина виходила із певними переживаннями. Тим не менше, їй вдалося зачарувати журі і отримати, бодай не найбільшу, але перемогу. Крім того, що Вікторія стала “Міс фото”, її визнали однією із найкращих у конкурсі “Шоу талантів”: слайд-шоу з її роботами (фото дівчат із макіяжем, виконаним моделлю) отримало схвальні відгуки журі. До того ж, в рамках цього конкурсу, Вікторія продемонструвала свій талант безпосередньо на сцені, нафарбувавши дівчину у нетрадиційному авангардному стилі.

Організацією конкурсу дівчина задоволена, хоча і доводилося багато працювати над собою. Чого варте тільки щоранкове прокидання о п’ятій і напружений графік упродовж дня!

“Те, що Віка досягла певних висот, спонукає інших дівчат нашого агентства до рішучих дій”, — розповіла менеджер модельного агентства “One Models Agency” Катерина Тритиниченко. Найближчий за датою проведення конкурс краси, в якому мають змогу взяти участь і закарпатські дівчата, проводитиметься у листопаді. Катерина висловила сподівання, що у Туреччину все-таки вдасться потрапити хоча б одній нашій землячці.

Вікторія зізнається, що до участі у цьому конкурсі заняття модельним бізнесом можна було віднести до розряду “хобі”, та тепер погляди трохи змінилися, тож при нагоді ужгородка скористається своїм шансом. “Участь “Miss Princess of the World 2011″ — величезний досвід. Крім того, це надзвичайно вдала можливість зарекомендувати себе перед багатьма знаними представниками світового модельного бізнесу, і я сподіваюся, що в майбутньому мені вдасться працювати з ким-небудь із них”, — сказала Вікторія Німець. Наразі, уже після того, як стали відомі результати конкурсу, Вікторію запрошували взяти участь у фотосесії для одного з російських журналів.

Для самої ж Вікторії модельний бізнес на даному етапі — справа не прибуткова. Навпаки, участь у певних конкурсах, витрати на дорогу, одяг вимагають значних фінансових вкладень. В цьому плані дівчині допомагають батьки та спонсори.

На запитання щодо життєвих планів особистого характеру, дівчина відповіла, що не відкидає такої можливості і у майбутньому навіть хотіла б поєднувати кар’єру моделі із роллю хорошої дружини та матері.

Уже в неформальній обстановці, тобто після завершення прес-конференції, Вікторія повідомила: їй надзвичайно пощастило в тому плані, що не виснажуючи свій організм посиленими тренуваннями, не обмежуючи себе у їжі (і навіть солодощах), вона не набирає зайвої ваги. І на підтвердження своїх слів із задоволенням пригостилася кавою із цукерками.

Прес-центр “Закарпаття”

В Ужгородському прес-клубі відбулася прес-конференція організаторів першого концерту, яким 30 вересня на пл. Театральній в Ужгороді стартує новий масштабний музичний проект (початок концерту о 19.00).

Концерт, про який йдеться, відбудеться за участі музикантів та танцюристів краю. Виступлять такі гурти, як «MiamiRight», «Цедра», «Еліксир», «Зоряний шлях». Таким чином в Ужгороді розпочнеться новий музичний проект, що складатиметься із серії концертів та фінального гала-концерту, на який за результатами відбору та голосування потраплять найкращі музичні групи, танцюристи, словом, талановиті люди Ужгорода і Закарпаття, — розповів один з організаторів заходу Ростислав  Теслович.

Перший подібний невеличкий концерт вже проходив в Ужгороді 24 серпня, на день Незалежності, тоді на ньому виступили гітарист-віртуоз гри на електрогітарі Руслан Сидоренко, Денис Шип з танцювальною програмою, Ростислав Теслович (ведучий).

Як розповів лідер гурту «MiamiRight» Андрій Шехтер, новий музичний проект має на меті дати можливість музичним гуртам заяви про себе, показати свою творчість, вийти на сцену, що сьогодні доступно далеко не всім. Для участі в проекті необхідно буде зареєструватися на сайті, який запрацює вже найближчим часом. Наразі зробити це можна у соціальних мережах Фейсбук і Вконтакте на сторінці гурту «MiamiRight» або ж слід зателефонувати за номером 0509057741.

Після відбору гуртів відбуватиметься голосування за них. Обрані таким чином гурти виступатимуть з концертами, за результатами яких проходитимуть до фіналу.

Ростислав Теслович зауважив: «У нашому краї є багато талановитих гуртів, але вони маловідомі загалу, тому мета заходу – надати можливість цим людям заявити про себе, вийти з гаражів чи інших приміщень, яких вони грають».

Проект наразі немає спонсорів, все організовується на великому ентузіазмі і бажанні самих організаторів. Вони мають надію, що такі концерти не тільки «покажуть краю його героїв», а й звернуть на себе увагу спонсорів.

Тетяна Кашуба, лідер гурту «Цедра» зауважила, що молодим музикантам практично неможливо потрапити на сцену і донести свою творчість слухачам, тому такий проект став би для них чудовою нагодою.

Організатори сподіваються, що проект стане щорічним і, за словами Андрія Шехтера, можливо сприятиме тому, щоб Закарпаття стало столицею музики на Західній Україні.

14 серпня 2011 року в приміщенні будинку культури селища Чинадійово вчетверте відбувся районний фестиваль “Мелодії родинних сердець”. Організатори фестивалю мали на меті зміцнити позиції родини у суспільстві, зберегти та популяризувати родинні традиції та обряди.

Всіх учасників, організаторів та гостей фестивалю родинної та сімейної творчості привітала заступник голови Мукачівської районної державної адміністрації Ольга Василівна Маринець, яка побажала учасникам хорошого виступу, глядачам доброго відпочинку та зачитала вітальну листівку від голови районної державної адміністрації І.І.Токаря.

Кожного року захід збирає багато учасників, наділених творчими талантами. Не став винятком і цьогорічний фестиваль, в якому взяли участь 20 сімейних та родинних колективів із 10 сіл та 2 селищ району. Серед великої кількості учасників добре виступили: сімейний дует Євтушенків із сел. Кольчино, дует у складі Анжели Товт та Оксани Кречковської із с. Н. Давидково, родинний ансамбль Данашевських із с. Н. Коропець, сімейний дует Балог із с. Дерцен, дует Мішкулинець із с. Бобовище, родинний колектив “Дерево роду Свиридань” та Шепетьків із с. Макарьово, сімейний дует Заяць із сел. Чинадійово.

За результатами фестивалю І-е місце виборов сімейний колектив у складі Марії та Маріанни Окс із селища Кольчино, ІІ-е місце здобув сімейний дует Мішкулинець із с.Бобовище, ІІІ-ю сходинку виборов родинний колектив Данашевських із с.Н.Коропець.

За сприяння голови районої державної адміністрації І.І.Токаря всі учасники фестивалю були нагороджені цінними подарунками, а діти – солодощами.

Начальник відділу культури М.С.Лешко

У неділю, 7 серпня, у селі Гукливе Воловецького району на Закарпатті відбувся ІІ фестиваль «Верховинська яфина». Цього разу головну для мешканців гірського краю ягоду урочисто завезли на фестиваль квадроциклами, а до першого пам’ятника чорниці, відкритого торік, додали нову металеву ягідку. Організатори фестивалю обіцяють, що з кожним роком така традиція збільшуватиме кількість «плодів» на постаменті.

Пам’ятник яфині став ще однією цікавою сучасною туристичною принадою Гукливого поряд із єдиним на просторах СНД мілітарі-готелем «Грін Гоф» — інформацію про них розповсюдили чимало світових ЗМІ, забезпечуючи позитивний імідж усьому краєві.

На самому святі гостям пропонували придбати як саму чорницю, так і різноманітні страви і напої з неї – млинці, вареники, приготовлені на парі, гомбовці, тістечка, а також компот з яфин, чай з листя чорниць та міцну «яфинівку». Як відомо, для місцевих мешканців це один із основних сезонних видів заробітку – влітку усією родиною люди піднімаються в гори збирати чорницю, щоб реалізувати її заготівельникам чи на ринках. Для цього вони встають ще до сходу сонця, долають в дин бік іноді й десятки кілометрів та повертаються із важкою ношею в руках. Як розповів сільський голова Гукливого Федір Бирак, вартість ягід залежить від урожаю: якщо торік заготівельна ціна 1 л у такий час складала 15 грн, то зараз – 30 і більше грн. Щодо заробітку, який чорниця приносить селянам, Ф. Бирак розповів: «Якщо файна яфина, то можна зібрати до 50 літрів за день». Ще одна працівниця сільради Ганна Сидорак під час фестивалю поділилася із власкором каналу «Інтер» інформацією, що за сезон може заробити яфинами кілька тисяч гривень, що є її піврічною зарплатою спеціаліста.

Федір Бирак також повідомив, що чорнична столиця України – Гукливий – сподівається на відкриття гірськолижного курорту, який, можливо, з’явиться тут до 2020 року і привабить ще більше туристів.

Щодо самого фестивалю, то його гості насолоджувалися якісними виступами відомих гуртів «Гудацька тайстра» та «АГА», які виконували, відповідно, улюблену народну музику і легендарні хіти рок-н-ролу. Ведучими свята були одні з найкращих фахівців цієї справи – Микола Анброх і Денис Лагодін. До організації фестивалю крім мілітарі-готелю «Грін Гоф» та місцевої сільради долучилися також кафедра туризму УжНУ, Турінфоцентр Закарпаття, освітній центр «Паннонія» та Корпорація свят “НеПонял”.

Окрім основної тематики фестивалю – страв і напоїв з чорниць – звичайно, не обійшлося без м’яса та інших страв, за які нерідко критикують закарпатські фестивалі. Водночас організатори «Верховинської яфини» впровадили практику, за якої місцеві мешканці (чи й приїжджі, але із виробами на яфинну тематику) не сплачували жодного внеску за можливість продавати свої товари, натомість «всюдисущі» власники наметів з шашликами, пивом, цукровою ватою сплачували невелику суму. Ці гроші вирішено використати для потреб 4 дитсадків, які діють у селі.

«Забезпечимо щиру усмішку і фіолетові губи», — каже головний ініціатор та організатор свята Олександр Сухецький і пояснює: «Ми радіємо, коли бачимо «сліди» після куштування чорниці на усміхнених обличчях гостей фестивалю. Це означає, що люди поласували яфинами, які дарують здоров’я. Адже лікувальними є і листя, і плоди цієї ягоди. У листі містяться органічні кислоти, вітамін С, дубильні речовини, ефірні масла. А ягоди багаті пектиновими речовинами, вони допомагають швидко виводити з організму токсини, солі важких металів, а також радіонукліди».

Гість із Франції, який відвідав фестиваль – Алекс Гришкевич – розповів, що зачарований святом яфин. «У Європі, як правило, фестивалі проводяться з комерційною метою, натомість тут усе зробленого для людей і щиро від душі», — каже французький учасник фесту. Він також зізнався, що з насолодою посмакував страви, які пропонувалися на «Верховинській яфині».

Для довідки.

Чорниця дуже вибаглива до вологості ґрунту та світла, тому поширена не всюди. Краса Карпатських гір, цілющість гірського повітря та ідеальні природні умови зумовлюють щедрі врожаї та екологічну чистоту чорниці, особливо на Воловеччині. Село Гукливий, у якому проводять фестиваль «Верховинська яфина», розташоване у самому серці Боржави біля підніжжя гори Великий Верх, на полонині якої — одне з найбільших «чорничних полів» України. Столицею чорниці в Україні село Гукливий визнане тому, що тут — одне з унікальних природних місць, яке завдяки своїй висоті є ідеальним для дозрівання яфин у співвідношенні погоди, природних умов та кількості опадів.

Фото Алекса Гришкевича

Під час майстер-класу були продемонстровані основні етюди, за якими займаються актори. Це – «кидок каменю», «постріл з лука», «ляпас», «біг з каменем». Найбільше мене «зачепила» ляпас. Емоційно!


Метод біомеханіки, який розробив Мейєрхольд, це ціла система акторських тренувань і сукупність пластичних вправ, що дозволяють актору абсолютно природно і невимушено керувати власним тілом і циркуляцією внутрішньої енергії. Мейєрхольд запропонував не пускати виплески енергії на самоплив, що призводить до нерівної акторської гри, зривів і непередбачуваності, а вигострювати навички самоконтролю і підпорядковувати енергію собі. Система Мейєрхольда – є повною протилежністю всім відомої системи Станіславського. Цікавий факт – свого часу, Мейєрхольд пішов від Станіславського, з яким разом працював і відкрив свій театр. На жаль, його методику визнали антірадянською і після репресій, в 1940 році його розстріляли.
Але і сьогодні є театральні критики, які вважають біомеханіку непотрібною акторам, а вправи мертвими. Скоріш за все, вони з тих, які ніколи не готові прийняти нове в методиці роботи акторів, а самі по собі лише архаїчні і «сліпі» послідовники класичної системи Станіславського.


Зі слів Євгена Тищук: Метод біомехніки в наші дні ще актуальний і тому, що зараз зріс інтерес до тілесних і духовних можливостей людини. Все більше людей усвідомлюють, що ці можливості майже безмежні, і душа, і тіло здатні на багато що.
Після перегляду, всі глядачі пішли дуже задоволені, і я в тому числі. Додам навіть більше, саме на такі тренінги я віддав би свою дитину, тому що це не просто система професійної акторської майстерності – це цілий синтез методик взятих зі східних бойових мистецтв (ушу), вправ йоги, принципів буддизму, циркових елементів і традиційного японського театру.

За матеріалами блогу Олега Григор’єва

31 травня в Ужгороді відкривається персональна виставка закарпатського художника Івана Дідика, з нагоди 60-ліття з дня народження. Захід розпочнеться о 16.00 в приміщені галереї «Ужгород» (м. Ужгород, пр.Свободи 7/26). Виставка триватиме з 31 травня по 7 червня.

Іван Дідик–майстер пастелі, що довів цю техніку до досконалості. Саме в цій техніці художник досягнув особливої віртуозності, виробивши свою візуальну мову. Його роботи легко впізнаються через оригінальний характер штриха і мають багатьох послідовників. Тематика – медитативні узагальнення, ліричні пейзажі та натюрморти, куточки міста чи сакральні споруди. Крім того Іван Дідик — викладач Коледжу мистецтв ім. А.Ерделі з 35-річним стажем.

«Тиша – феєрверк, спокій – переживання, істина – суєта, ранок – ніч, яблуко – мушля – творить діапазон його вишуканих композицій, де існує щось невловиме, інспіроване саме тим часом, в якому він живе. Світ образів та почуттів, глибоко закорінений у душу митця, виливається із переповненого жбана емоцій і, наче, листками щоденника репрезентують автобіографію творчості Івана Дідика,– каже закарпатська художниця Надія Дідик (Боднар).

Біографічна довідка: Народився 31 травня 1951 року в с.Кострино Велико-Березнянського р-ну Закарпатської обл.

Освіта : 1966-1970 Ужгородське училище прикладного мистецтва,відділ “Художньої обробки дерева”

1970-1975 Львівський державний інститут прикладного та декоративногомистецтва,

факультет “Проекування інтерєру та меблів».

З 1975 р. викладач Коледжу мистецтв ім.А.Ерделі, Закарпатського художнього інституту,

1993 член Національної спілки художників України,

2008 лауреат обласної премії ім.Й.Бокшая та А.Ерделі у галузі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва у жанрі графіки

2007 – отримав “CENU PREDSEDU MATICE SLOVENSKEJ” na II. bienale ironopisectva a sakralnej tvorby Karpatskegoeuroregionu

Персональні виставки :

Ужгород 1984, 2001, 2007, 2011.

Прін ам Хімзея,Троссберг,Бад Дюркгайм (Німеччина) 1996,1997,2002

Київ – 2008.

Львів 2010

Учасник багатьох міжнародних, обласних, всеукраїнських виставок та пленерів.

Головною метою організаторів фестивалю «Битва Націй» була демонстрація історичної реконструкції Середньовіччя, організація боїв і змагань, які об’єднали команди реконструкторів з різних країн. Ну і звичайно ж, глядачі отримали неймовірно-захоплююче видовище.

Фотозвіт з фестивалю можно подивитись за наступними посиланнями:
Частина перша http://grigoryev.net/bitva-nacij-1.html
Частина друга http://grigoryev.net/bitva-nacij-2.html

17 квітня у облмуздрамтеатрі пройшов обласний етап конкурсу краси,
кмітливості і таланту "СтудМіс Закарпаття". У ньому прийняли участь
студентки з 10 вузів краю.

Конкурсантки показали свою чарівність у вже традиційних виходах
"молоджіний", в купальниках, від модного магазину стильного одягу та
"вечірній". Учасниці також показали, що кожна є фахівцем у тій галузі,
де вона навчається, відповідаючи на підступні запитання ведучих.
Глядацькі симпатії для себе в інтернет-голосуванні виборола Крістіна
Попович (ЗХІ); Другою Віце-Міс та Міс Фото стала Діана Драгуняк (УФ МБ
КУК); титул Першої Віце-Міс виборола студентка із УжНУ Габріела Грицу.
А найгарнішою журі визнали студентку 4 курсу Ужгородського коледжу
культури і мистецтв Наталію Ватах. Саме вона і представить нашу
область у конкурсі "СтудМіс України" в Києві 20 травня. Ми щиро
вболіватимемо за неї.

УМГО "Єдине студентство" щиро вдячна усім, хто долучився до
організації свята, а саме: управління культури, молоді та спорту,
освіти і науки ОДА, обласний депутат Володимир Чубірко, "Інтурист
Закарпаття", ОК "Карпати", Профком студентів УжНУ, магазин декору
"Бомбей", магазини одягу "Top Secret", "House", "A'jour" та інші.

У вівторок у прес-центрі „Закарпаття” презентували ІІІ Міжнародний музично-творчий фестиваль „Сакура Фест-2011”. Про фестиваль прийшли розповісти його організатори:  директор театру ляльок „Бавка”, голова БФ „Вільна сцена” Василь Чайкович та голова ГО „Сільвер ленд” Олег Бурдуков.

Фестиваль „Сакура Фест-2011″ проходитиме в Ужгороді кілька тижнів, з 25 квітня по 9 травня, маючи на меті охопити святкуваннями весь період цівітіння сакур.

Василь Чайкович зауважив, що крім мистецької, фестиваль носить ще й екологічну складову, оскільки в 2009 році була ініціативною групою була започаткована акція „Чисте місто”, яка з часом знайшла підтримку серед ужгородців. Аби збагатити фестиваль східною родзинкою, організатори цього року зуміли знайти діалог з Українсько-Японським Культурним Центром. Наслідком цієї співпраці, наразі лише організаційної, стане виставка японської культури „Японія. Традиція краси” (виставковий зал по вул.Капітульній, 2). „В рамках виставки, – розповів Василь Чайкович, – будуть проводитися майстер-класи з чайної церемонії, солодощів, ікебани та каліграфії.” Аби більше людей змогли побачити та взяти участь у цих заходах, майстер з каліграфії деякий час працюватиме на пл Театральній. Проводитимуть майстер-класи сертифіковані фахівці-українці, які тривалий час жили в Японії.
Цього року в процесі підготовки до фестивалю Ужгород здобув місто-побратима з Японії – Нагасакі, а протягом святкових двох тижнів обласний центр Закарпаття збагатиться ще кількома десятками молоденьких сакур, висадженими на Православні набережній та по вул.Довженка.
Не омине увагою „Сакура Фест” і кіноманів: з 25 квітня по 20 травня в театрі ляльок триватимуть Дні японського кіно. „Здебільшого, – зауважив Василь Чайкович, – основна маса фільмів, які ми будемо показувати – це художнє японське кіно 2006-2011 років”. Загалом, як додав директор театру ляльок, „Сакура Фест-2011″ доволі камерний і основні акценти робитиме на виставку японської культури та вечірній флеш-моб „Небесні ліхтарики в ім’я життя. Чорнобиль-Фукусіма” – запуск в небо над містом паперових ліхтариків на знак пам’яті про страшну катастрофу в Чорнобилі та в Фукусімі. Долучитися до фестивалю й провести пленер висловили бажання й художники  Щодо вартості вхідних квитків на заходи фестивалю, то пан Чайкович запевнив, що ціна їхня буде мінімальною.

Музичну складову фестивалю забезпечуватиме Академічний камерний хор “Кантус”, який виступить спільно з симфонічним оркестром Закарпатської обласної філармонії та жіночий японський хор „Трембіта”. Стосовно участі останнього, як додав пан Василь, наразі тривають переговори.
Підтримати фестиваль сакур зголосилося ТОВ “Ядзакі Україна”, яке, ставши спонсором, допомогло в органзації майданчика для фестивалю –  висадки алеї сакур по Православній набережній. Втім коштів на повне бачення святкування не вистачає: цьогорічний „Сакура Фест” пройде без святкового концерту під відкритим небом, який так запам’ятався ужгородцям з першого фестивалю. „На цьому етапі, – додав Олег Бурдуков, – у нас завдання: залучити серйозних спонсорів, які звернули б на цей бренд увагу і тоді ми зможемо запропонувати ужгородцям та гостям міста більш цікаві та яскраві розваги”.

В прес-центрі “Закарпаття” організатори презентували повну програму фестивалю „Сакура Фест-2011″.
Насамкінець гості розповіли, що незабаром будуть готові презентувати місту карту висадки сакур в Ужгороді, розміщену на базі Google Map’s.

Кожен рік, 27 березня, відзначають своє професійне свято всі працівники театру. Це режисери, актори, постановники, сценаристи, світлотехніки, декоратори і навіть гардеробники. Адже в театрі немає другорядних ролей, навіть вішалка грає свою роль.

Як правило, в цей святковий день працівники театрів готують нову прем’єру і показують найяскравіші свої постановки. Ось і сьогодні, в Закарпатському російською драматичному театрі пройшла прем’єра спектаклю «Птах Фенікс». Я вважаю, що це була найкраща постановка спочатку цього року, може тому що комедія, при чому дуже смішна з вдало підібраними ролями та акторами. Дивіться більше фотографій.

Автор: Олег Григор’єв