Напередодні відзначення 26-ї річниці трагедії на Чорнобильській атомній електростанції в Мукачеві вшанували пам»ять і відвагу ліквідаторів наслідків вибуху. Біля пам»ятного знаку «Дзвони Чорнобиля», який встановлений ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС зібрались голови Мукачівської міської та районної рад, громадських організацій, представники силових структур, військовослужбовці, педагоги та молодь.

В своїх виступах і міський голова м.Мукачева Золтан Ленд»єл, і голова міської організації „Союз Чорнобиль Україна” О.П.Товчко нагадали про трагічні події 26-літньої давності. Адже саме 26 квітня о 01:23 годині на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС в результаті серії теплових вибухів був зруйнований реактор, значна кількість радіоактивних речовин потрапила в навколишнє середовище. В результаті цієї катастрофи було радіоактивно забруднено більш ніж 2,3 тисяч населених пунктів в 12-ти областях. Всього в Україні була заражена територія загальною площею 50 тисяч квадратних кілометрів. В Україні налічується більш ніж 3 мільйони потерпілих від катастрофи, зокрема близько 1 мільйона дітей. Прикро зауважити , але і через 26 років після аварії на ЧАЕС ця радіаційна трагедія продовжує впливати на життя і здоров’я багатьох людей. Немало відважних громадян і з Мукачева «пожинали» наслідки страшного вибуху, а це в першу чергу пожежники, військовослужбовці, правоохоронці.

У загальноміському мітингові-реквіємі з нагоди відзначення річниці від Дня Чорнобильської трагедії взяли участь і працівники міліції Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області. Зокрема, начальник міського відділу полковник міліції Василь Швенда та його заступник підполковник міліції Олег Данько поклали квіти до пам»ятного знаку і віддали шану загиблим воїнам-ліквідаторам.

Наталія Машіко

Мукачівський МВ УМВС

Гарна новина для українських інвесторів: для них стає доступним новий інструмент вкладення коштів – інвестиційні монети з дорогоцінних металів. Для пересічних українців вони обіцяють стати відмінною альтернативою нестабільній останнім часом іноземній валюті.

Національний банк України викарбував першу партію золотих інвестиційних гривень – це монети 999,9 проби із золота й срібла. Найближчим часом Нацбанк запропонує інвесторам золоті монети вагою 1/10 унції і 1 унція золота (в 1 унції – 31,1 грама), а також срібні монети вагою в 1 і 2 унції. Реалізовувати такі монети НБУ планує через свої територіальні управління та мережу комерційних банків. Як запевняють в НБУ, вартість золотих гривень буде максимально наближена до ціни металу, з якого вони виготовлені. Їх можна буде не тільки купувати-продавати, але й розміщувати на депозитах, надавати у вигляді кредитів, оформляти як заставу та передавати на довірче зберігання.

Вигода для інвесторів, які вкладатимуть свої заощадження в такі монети – очевидна. По-перше, купівля монети є вигіднішою, аніж купівля злитка, оскільки маржа банків на купівлю-продаж злитку іноді сягає 20% від його ціни. По-друге, меншим є ризик натрапити на підробку, адже підробка монет прирівнюється до підробки грошей, крім того, підробити монету, на відміну від злитка, надзвичайно складно. По-третє, золото на сьогодні, напевно, найвигідніший спосіб довгострокового інвестування. Адже чим неспокійнішою є ситуація на світових фінансових ринках, тим активніше коливаються ціни на золото і, відповідно, зростає попит на нього з боку населення. Тільки за останній рік ціна жовтого металу збільшилася на 26% (до $1740 за унцію), за три останні роки вона зросла більш ніж у двічі, а за 10 років – в шість разів.

«Це буде ще одна валюта, для якої в банках встановлюватимуть обмінний курс», – так охарактеризував новий інвестиційний інструмент глава Національного банку України Сергій Арбузов.

Котирування інвестиційних монет визначають в НБУ щодня. Важливо те, що при угодах купівлі-продажу такі монети звільнені від податку на додану вартість. Їх в будь-який час можна обміняти в банку або обмінному пункті за курсом НБУ для банківських металів, а процедура перевірки на справжність є набагато простішою і швидшою, аніж у золотих злитків.

До речі, «золотий проект» Нацбанку незабаром матиме солідну сировинну основу: наприкінці минулого року НБУ отримав в управління державне регіональне геологічне підприємство «Пiвнiчгеологiя», яке займається розвідкою і видобутком золота. Так що незабаром українці зможуть купувати монети, які на 100% складаються з нашого, вітчизняного металу.

З появою на посаді глави НБУ Сергія Арбузова Нацбанк, який традиційно вважається досить консервативною установою, почав використовувати відеоролики для інформування про свою діяльність. А зараз у НБУ з’явився і свій телеканал «Банк-TV». Мета його появи – якомога більш оперативно, повно, точно, доступно і яскраво розповідати українцям про реальну ситуацію в економіці України.

Формат телеканалу НБУ буде інформаційно-просвітницьким, передачі в ефірі транслюватимуть цілодобово. Новини – щогодини. На відміну від багатьох нових телеканалів, що ретранслюють «чужі» передачі, в Нацбанку налаштовані зробити наголос на власних оцінках та коментарях.

Телеканал оперативно транслюватиме фінансові новини, авторські програми, надаватиме банківську та фінансову інформацію, знайомитиме з економічною аналітикою, оглядами ділової преси, програмами центральних банків та інформаційних агенцій інших країн.

Приблизно 70% ефіру займатимуть новини та інтерв’ю з керівниками НБУ, 20% – фінансово-економічні огляди, наприклад, про розвиток Центробанків світу, поради, як використовувати і куди краще вкласти наявні гроші.

Ну, а для тих, у кого грошей поки що небагато, з екрана лунатимуть точні оцінки рівня інфляції в Україні й інформація про реальну купівельну спроможність гривні. Вони допоможуть правильно розпорядитися навіть невеликими фінансами.

Телеканал створений не тільки для банкірів і фінансистів, а й для підвищення загальної економічної й фінансової грамотності населення. Адже не секрет, що відсутністю великого досвіду життя в динамічній ринкової ситуації, особливо у людей старшого віку, часто намагаються скористатися різні пройдисвіти і шахраї.

Зараз сигнал телеканалу НБУ передається через супутник Astra 1G (оператор телекомунікацій – ДП Укркосмос). До кінця літа трансляція «Банк-ТВ» вестиметься в тесовому режимі. Але вже 24 серпня канал НБУ планує почати повноцінне мовлення.

Переглянути передачі можна буде не тільки по «тарілці», а й у кабельних мережах. А вже незабаром фінансова інформація з перших рук з’явиться і в національному цифровому пакеті програм поряд з провідними українськими телеканалами.

У середу, 28 березня, під головуванням очільника району Іллі Токаря пройшло чергове засідання колегії Мукачівської райдержадміністрації. Його розпочали з розгляду питання щодо стану підготовки до проведення весняно –польових робіт.
За словами начальника управління агропромислового розвитку Іллі Йовбака, посівна кампанія в районі вже стартувала. Цьогоріч під посів ярих культур сільськогосподарськими підприємствами задіяно 23 035га ріллі. Більша частина землі буде засаджена кукурудзою, зерном та картоплею.

Стурбованість з приводу нераціонального використання земель сільськогосподарського призначення висловив голова райдержадміністрації Ілля Токар.
«Мене не влаштовує те, що на сьогодні чимала площа земель пайового фонду пустує. Це зумовлено тим, що їх власники не мають на руках державних земельних актів, а відтак не можуть заключити договори оренди із сільгоспвиробниками. Причина – технічна затримка з реєстрації та видачі державних актів на право власності земельними ділянками або ж фінансова неспроможність громадян. Адже, вартість послуги з реєстрації державного акту складає більше двохсот гривень»- зазначив голова райдержадміністрації. Він доручив начальникам агропромислового розвитку та управління Держкомзему у місті та районі терміново вжити заходів із вирішення цієї проблеми.
Другим розглянули питання стану заборгованості із виплати заробітної плати на підприємствах, установах та організаціях району. На сьогодні найбільшу заборгованість із заробітної плати мають 4 підприємства: АТП «Бобовище» (76,4 тис.грн), КП санаторій «Перлина Карпат» (313,4 тис.грн.), Радгосп-завод «Мукачівський» (480,0 тис.грн.), ВАТ «Факторімпекс»(279,1 тис.грн.).
Ці питання контролює постійнодіюча комісія на чолі з заступником голови райдержадміністрації, яка з початку року вже збиралась сім разів. В результаті вжитих заходів повністю погашена заборгованість із виплати заробітної плати працівникам ТДВ «Мукачівський верстатозавод».
Водночас Ілля Токар вимагає від керівників структурних підрозділів райдержадміністрації та сільських та селищних голів посилити напрямок роботи щодо легалізації робочих місць та заробітної плати.
«Ми повинні проводити інформаційно-роз’яснювальну роботу серед громадян про важливість і необхідність оформлення легальних трудових відносин та попередження роботодавців про відповідальність за приховану зайнятість, яка позбавляє працівників соціальних гарантій» – зазначив очільник району.
Про стан фінансової дисципліни на підприємствах, установах та організаціях району за 2011 рік доповідала Олена Плоскіна, начальник Мукачівської об’єднаної державної фінансової інспекції. З її слів випливає, що за минулий рік виявлено втрат фінансових і матеріальних ресурсів, допущених внаслідок порушень законодавства на 23 об’єктах контролю на загальну суму 4573,80 тис.грн. Керівникам цих структур рекомендовано вжити відповідних заходів щодо їх усунення.
Насамкінець голова райдержадміністрації нагадав присутнім у залі керівникам організацій, підприємств, установ, сільським та селищним голам про необхідність організації роботи з прибирання та благоустрою територій.
Мукачівська РДА

У середу, 14 березня, у Чинадіївській дитячій школі мистецтв відбувся вечір пам’яті Михайла Петричка, приурочений до 73-ї річниці проголошення Карпатської України. До участі у заході, організованого з ініціативи дружини, доньки та близьких колишнього січовика, долучилися й представники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування району, молодіжних та громадських організацій, а також мешканці селища.

Цього дня, всі хто знали Михайла Петровича, згадували героїчний і водночас трагічний життєвий шлях колишнього січовика. Адже, його життя є справжнім прикладом терпіння, мужності, та патріотизму. Починаючи з підліткового віку він активно відстоював ідеї, проголошеної у місті Хусті, Карпато-Української держави. Вже під час навчання у Мукачівській гімназії, яка на той період була відомим в краї місцем поширення антиукраїнських ідей та антиукраїнства, Михайлові доводилося постійно відстоювати власні проукраїнські настрої та ідею створення міцної, незалежної Української держави. Цим він неодноразово викликав до себе вороже ставлення викладачів, керівництва закладу. У Чехословаччині, до складу якої тоді входило Закарпаття, переслідувалося усе, що було пов’язане з Україною, закривалися українські школи, вилучалися з бібліотек книги письменників, які творили українською мовою. Пізніше, у 1938 році українська інтелігенція, студенти колишньої торгівельної академії та гімназії створили молодіжну організацію ОУН, яка ставила перед собою одну мету – боротися за утвердження незалежної Карпатської України. До цієї організації ввійшов і Михайло Петричко. Будучи її активістом, він розповсюджував серед молоді агітаційні матеріали, закликав до необхідності відстоювати самостійність і розбудову незалежної держави всіх небайдужих громадян.

У 1942 році за приналежність до підліткової організації ОУН, яка ставила перед собою завдання звільнення Карпатської України від угорських окупантів, був арештований, пройшов через слідчу катівню “Ковнер – Каштіль”. Після засудження і перебування у таборі, з приходом у 1944 році на Закарпаття Червоної армії був звільнений. Але незабаром, за участь у національно-визвольному русі під керівництвом ОУН-УПА був знову заарештований і ув’язнений 05 липня 1945 року органами НКВД. Спеціальним судом Закарпатської України 30 жовтня 1945 року був засуджений до страти. Згодом смертний вирок було відмінено. Натомість Президією Народної Ради Закарпатської України 9 листопада 1945 року Михайло Петрович був засуджений на 10 років позбавлення волі. Ув’язнення відбував у таборах Казахстану.

Після звільнення з таборів і одного року заслання, в 1956 році він повернувся додому. Влаштувався на роботу в місцевому деревообробному комбінаті прибиральником. У 1958 році вступив на заочне відділення Львівського лісотехнічного інституту, який закінчив із відзнакою. Він єдиний з дипломантів того випуску захищав дипломну роботу українською мовою.

Лише у 1992 році Петричка Михайла Петровича було реабілітовано. Навіть будучи пенсійного віку, Михайло Петрович був активним учасником громадсько-політичного життя, не тільки рідного селища Чинадійова, але і району та області. Серед численних відзнак та нагород, у 2005 році Розпорядженням Президента України йому призначено довічну державну іменну стипендію, як людині, які зазнала переслідувань за правозахисну діяльність. У 2007 році односельчани висловили пропозицію присвоїти Михайлові Петричко звання “Почесний громадянин селища”.

Він часто виступав перед шкільною молоддю, громадськістю на патріотичну тематику. Як заступник голови міськрайонного осередку політв’язнів і репресованих, зорганізував колишніх борців за незалежність України у дієздатну організацію, дбав про їх соціальних захист.

З ініціативи Мукачівської райдержадміністрації та районної організації ради ветеранів України, за активну громадську позицію та особистий внесок у розбудову незалежної України Михайла Петричка у 2009 році вшановано орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. Цю високу державну нагороду йому вручив особисто Президент України під час заходів із відзначення 70-річниці проголошення Карпатської України.

На знак вшанування пам’яті Михайла Петричка, цього ж дня відкрито та освячено й пам’ятник колишньому карпатському січовику. Кошти на його встановлення збирали з ініціативи молодіжних організацій патріотичного спрямування. На їх заклик відгукнулися представники громадськості майже з усіх куточків України та навіть з-за кордону.

Мукачівська РДА

Перший всеукраїнський тур руху ЧЕСНО завершився презентацією в Ужгороді. Двадцять четверту регіональну платформу руху  утворили 12 активістів з 4 громадських організацій. Очолив рух на Закарпатті керівник Закарпатського відділення Інституту Політичної Освіти  Володимир Феськов. Презентували рух для громади і журналістів в Ужгородському прес-клубі.

З початку туру до руху ЧЕСНО приєдналося понад двісті активістів зі ста регіональних громадських об’єднань України.
«Якщо нас десятки, ми можемо відстояти свій сквер, парк чи дитячий майданчик. Якщо нас сотні, ми можемо протистояти цензурі. Якщо нас тисячі, ми можемо захистити свою справу. Якщо нас сотні тисяч – можемо мирно відстояти свій вибір. Якщо нас мільйони – ми можемо змінити країну!», – підсумував головну ідею всеукраїнського туру ЧЕСНО Костянтин Квурт, один з ініціаторів громадянського руху.
«У кожному куточку нашої держави люди прагнуть одного й того ж – чесності політиків. Всі розбіжності між сходом та заходом – штучно намальовані політтехнологами. Люди справді втомилися від бездіяльності та безвідповідальності народних обранців та чиновництва. Суспільство прагне нової якості української політики, тому рух ЧЕСНО має стільки прихильників», – розповів Богдан Кавулич, учасник громадянського руху.
Ужгород став двадцять четвертим містом всеукраїнського туру ініціаторів ЧЕСНО, в якому активісти завершили перший етап кампанії “Фільтруй раду!” та розбудову національної мережі. Мета туру – об’єднати мешканців усіх регіонів України задля очищення майбутнього парламенту від недостойних кандидатів. Всього учасники руху утворили 25 регіональних осередки – в усіх областях України, включно з АР Крим.
«Ми знайшли однодумців по всій Україні і утворили життєздатні майданчики ЧЕСНО в кожному місті. Тепер ми будемо розширювати та посилювати їх, долучаючи представників бізнесу, молодь, відомих людей, які підтримують ідею ЧЕСНО. Нам щастить, бо з кожним днем таких людей стає дедалі більше, а владі стає дедалі важче уникати діалогу з людьми та ігнорувати критерії ЧЕСНО. Незабаром ми розпочнемо публічну дискусію з представниками всіх політичних сил та будемо вимагати від них не допустити на вибори тих кандидатів, які не відповідають нашим критеріям», – розповіла Тетяна Пеклун, учасниця руху.
В березні стартує другий етап кампанії «Фільтруй раду!» – громадський аудит або перевірка на відповідність критеріям 450 чинних депутатів Верховної Ради України. Участь у перевірці парламентарів візьмуть і регіональні платформи руху, що в першу чергу оцінюватимуть депутатів з регіонів. За результатами перевірки учасники руху створять ЧЕСНОМЕТР – інтерактивний інструмент, що вимірюватиме доброчесність депутатів відповідно до шести громадських критеріїв руху ЧЕСНО. Перші результати перевірки будуть опубліковані вже на початку квітня на сайті www.chesno.org. 
Аналогічні кампанії з очищення парламенту відбулися в Румунії, Південній Кореї, Чехії, Албанії та Косово і мали позитивний вплив на результати виборів.
В Україні громадський рух ЧЕСНО започаткували  активісти спільно з представниками партнерства «Новий Громадянин» рівно за рік до чергових парламентських виборів.
Довідка:
•    Ініціатива ЧЕСНО відкрита для приєднання громадських організацій та індивідуальних учасників.
•    6 критеріїв доброчесності висувають до чинних депутатів та майбутніх кандидатів учасники громадського руху ЧЕСНО:
•    Відсутність фактів порушень прав і свобод людини;
•    Відповідність задекларованих доходів та майна способу життя;
•    Незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців;
•    Особисте голосування в парламенті;
•    Непричетність до корупційних дій;
•    Участь у засіданнях парламенту та роботі комітетів.

12 громадських організацій координують діяльність руху:  Центр UA, Центр політичних студій та аналітики, Інтерньюз-Україна, Інститут масової інформації, Комітет виборців України, Інститут медіа права, Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, Фундація «Суспільність», «Холодноярська ініціатива», Всеукраїнська профспілка «Народна солідарність», Антирейдерський союз України, «Українська справа».
Символ руху – часник – засіб дезінфекції та боротьби з політичними вампірами.
Гасло руху – «Фільтруй Раду!».
Результатом громадського аудиту стане «барометр доброчесності» кандидатів, з яким зможе ознайомитися кожен виборець на сайті www.chesno.org. «Барометр доброчесності» сприятиме усвідомленому та виваженому голосуванню громадян на майбутніх парламентських виборах.

Мій знайомий – цікавий співрозмовник і давній шанувальник бджіл і, звичайно, меду. Залишитись на зиму без меду для нього справжня трагедія. Як перевізник, він часто буває за межами області. У травні минулого року в дорозі познайомився з росіянами, які везли пакети бджіл до Росії. Хоч і знав про вивезення наших бджіл до Сибіру, та не міг приховати перед гостями свого здивування: за тисячі кілометрів везти бджоли, невже там нема своїх, і чому саме з Закарпаття?

– Звичайно є, але не такі, як наші. Сформовані в суворих умовах Карпат з затяжними зимами, нестійкою погодою влітку, вони весною надзвичайно швидко розвиваються, здається, поспішають, адже літо таке коротке! Запізниться пасічник на день-два з оглядом сімей після першого обльоту, і у вуликах його чекає приємний сюрприз – у щільниках свіжий пилок та виблискує нектар. Чи не дванадцять місяців постаралися? Адже навколо ще сніг лежить. Хоч вдень сонечко і пригріває, та ночі з морозцем. Придивишся до метушні біля льотка: майже кожна бджола повертається із обніжжям. За тиждень-два вулики кишать бджолою – встигай підставляти рамки, бо місця вже не всім вистачає. От вам і суха фраза з посібника: «здатність до інтенсивного весняного розвитку»! А ще наші бджоли надзвичайно працьовиті. Як добрий господар, з раннього ранку до пізньої ночі вони в роботі. Найменша пожива їм в радість. Якщо до цього додати миролюбність та малу мрійливість – ось вам і причини популярності нашої бджоли не тільки в Україні, але й далеко за її межами.

Сьогодні кожен пасічник знає про такі унікальні в порівнянні з іншими породами здібності нашої карпатки чи карпатянки. Та варто пам’ятати, що без серйозного наукового вивчення, вдосконалення, створення чистопородних репродукторів, вона б і сьогодні залишалася просто сірою місцевою бджолою.

Системне вивчення нашої бджоли, популяризація її серед бджоло- господарств України та республік тодішнього Радянського Союзу розпочалося в 60-ті роки. Не буде перебільшенням сказати, що найвагоміший внесок у цю справу зробили знані не тільки в Закарпатті науковці і пасічники – практики Віктор Петрович Пилипенко та Василь Антонович Гайдар.

З Віктором Петровичем познайомився, коли він працював директором Мукачівського бджолокомплексу. Від нього отримав і перші практичні поради щодо роботи з бджолами.

Народився Віктор Петрович Пилипенко на Донеччині в сім’ї шахтаря. Після закінчення школи влаштовується працювати на вугільну копальню. Важкі умови праці призвели до хвороби суглобів. Роботу в шахті довелося покинути. Чи не стаття про ефективність лікування такої хвороби бджолоужаленням привела Віктора Петровича до бджіл.

Спочатку курси пасічників у Києві, далі заочне навчання в Українській сільськогосподарській академії. Закінчивши академію, відмовляється від вигідної пропозиції працювати зоотехніком у Рівненській бджолоконторі, їде на Закарпаття, аби досліджувати місцеву бджолу. Тут бере участь у створенні обласного бджолорозплідника, директором якого буде майже півтора десятиліття.

Карпати назавжди замінять терикони Донеччини, а вивчення карпатських бджіл стає справою його життя. Чи не найкращим свідченням любові до карпатки є фото, на якому Віктор Петрович з роєм, що привився на його оголеному плечі.

Навчання в інституті вдосконалення техніків-пасічників у с. Рибне Рязанської області, захист кандидатської дисертації і подальша робота на кафедрі бджільництва Московської сільськогосподарської академії імені К. А. Тимірязева допомагають вченому зрозуміти унікальність карпатської бджоли в порівнянні з іншими породами бджіл, розповсюдженими в Україні та інших республіках тодішнього Радянського Союзу, спонукають до організації лінійних репродукторів карпатських бджіл у Закарпатській області та створення суцільних масивів наших бджіл в інших областях зони Карпат.

Старійшина українського бджільництва продовжує займатися науковою роботою у відділі селекції і репродукції карпатських бджіл ННЦ «Інститут бджільництва ім. П.І.Прокоповича УААН», працюючи над вдосконаленням раніше відселекціонованих та створенні нових типів карпатських бджіл.

У кількох кілометрах від Мукачева село Шенборн, у якому віддавна компактно, як прийнято говорити, проживають німці. На околиці цього затишного поселення і обійстя Василя Антоновича Гайдара.

Зі славної Миргородщини занесла його доля на Закарпаття. Василь Антонович любить згадувати, як він «випадково» опинився у Шенборні.

Навесні 1978 року знайомого колгоспного пасічника Павела Пецу Василь Антонович застав розгубленим: із ста двадцяти сімей пасіки із зими вийшло нормально п’ятнадцять, ще двадцять мали жменьку бджіл із маткою. Старий німець боявся розправи влади за загублену пасіку.

То були часи, коли пасіки масово гинули від кліща-паразита вароа. Якісь мудрі голови надумали восени 12 разів обкурювати бджіл фенотіазіном. За порадою місцевого зоотехніка пасічник так і зробив. На цей раз німецька педантичність підвела: бджоли отримали надмірну порцію отрути і осипалися. Василь Антонович заспокоїв колегу:

– З бджолами можна завжди домовитись, а ось з начальством – то вже серйозне питання…

Оглянувши разом із Павелом Йогановичем пасіку, порадив добре утеплити гнізда, якщо треба підгодувати. Сім’ї поступово нарощували силу, у травні пасічник зробив відводки. І за літо пасіка була відновлена.

Через якийсь час син Пеци повідомив Василю Антоновичу:

– Батько зібрався виїжджати до Німеччини. Залишається будинок. Може, ви вселитесь? Матимете гроші, то заплатите. Нам не горить.

Гайдар прийняв пропозицію. І став «чужий українець» полтавським нім-цем у вже тепер рідному Шенборні.

На Закарпатті випускника Гадяцької однорічної сільськогосподарської школи, Полтавського та Всесоюзного сільськогосподарських інститутів, аспірантури Московської сільськогосподарської академії ім.. К.А.Тимірязева чекала цікава робота.

Захистивши кандидатську дисертацію на тему «Розробка технології виробництва і використання безсотових пакетів карпатських бджіл», у середині сімдесятих років Василь Антонович провів велику організаторську роботу по її втіленню у виробництво. Це був той рідкісний випадок, коли наука робилася не заради наукових звань, а була спрямована на користь людям. Завдяки його наполегливій праці вперше в Україні було налагоджено масове виробництво безсотових пакетів.

Карпатська бджола ідеально підходила для пакетної справи. Віктор Петрович Пилипенко згадує, як у 1966 році відомий російський учений професор Г. А. Аветисян, повертаючись з Румунії, де брав участь у засіданні Ради Апімондії, зробив зупинку на Закарпатті. Миролюбність місцевих бджіл, висока зимостійкість, інтенсивний весняний розвиток, заповзятливість у пошуках джерел медозбору, тривалість їх льотної діяльності настільки вразили вченого, що він вигукнув: «Та це ж золота бджола!»

І справді, на медозборі в умовах Західного Сибіру наші бджоли у два-три рази переважали місцевих та завезених із Північної Осетії сірих гірських кавказьких, вихід товарного меду становив 100-150 кг на сім’ю.

Це була справжня революція у бджільництві нашого краю. Рентабельність пасік, які займалися виробництвом пакетів, зросла на 50 %. Здавалося б, відбираючи пакети, пасічник ослаблює сім’ї, зменшується вихід товарного меду. Та на практиці виходило навпаки: сім’ї, з яких відбирали пакети, давали на 5-10 кілограмів меду більше, ніж ті, від яких пакети не відбиралися.

Карпатські бджоли користувалися шаленим попитом, який неможливо було задовольнити.

В останні десятиліття вчений розробляє програму «Селекція бджіл у напівзакритій мікропопуляції», яка допомагає найповніше зберігати генофонд карпатських бджіл. Було створено пасіки чистопородних високопродуктивних типів карпатських бджіл «Вучковський», «Колочавський», «Говерла», «Рахівський», «Синевир».

Найважливішим своїм досягненням , справою всього життя Василь Антонович вважає збереження для майбутніх поколінь унікальних карпатських бджіл.

З ініціативи В. А. Гайдара і В. П. Пилипенка у 2006 році в Мукачеві була проведена міжнародна конференція «Сорок років системного вивчення карпатських бджіл», у якій взяли участь представники Росії, Білорусії, Молдови, Польщі, всього 150 учасників.

Свій досвід роботи вчені передали не одній сотні учнів, ними видано десяток книг, надруковано понад сотню наукових статей.

Шановані науковці – почесні члени міського Товариства пасічників. У даному випадку «почесний» не означає посаджений у президію на якісь свята. Майже жодні збори Товариства не обходяться без виступів Віктора Петровича та Василя Антоновича. Слушні поради вчених стали в нагоді не одному пасічнику.

Враховуючи вагомий внесок В.П. Пилипенка і В.А. Гайдара у розвиток бджільництва в Україні та з нагоди 75-ти та 70-тирічного ювілею, пасічники Мукачева виступили з ініціативою порушити клопотання перед Адміністрацією Президента України про відзначення видатних вчених державними нагородами.

З ініціативи голови Мукачівського товариства бджолярів Кречковського Валерія Йосиповича підготував Є.Русин.

Аби хоч трошки виправити ситуацію, з обласного бюджету на поточний рік виділили 900 тисяч гривень. Певну частину цих коштів виділять на пільгове зубопротезування, решту — на збереження здоров’я зубів дітей. Зокрема, за державний кошт планують провести обстеження дітей віком від 3 до 7 років.

Про це йшлося під час сьогоднішньої прес-конференції у прес-центрі «Закарпаття», присвяченій Дню стоматолога, що відзначається у Єврорегіоні.

За словами начальника управління охорони здоров’я Закарпатської облдержадміністрації Романа Шніцера, Закарпаття відноситься до областей із підвищеним ризиком розвитку стоматологічних захворювань. Спеціалісти пояснюють це природнім дефіцитом фтору та йоду. Медики нарікають: в області постійно фіксується доволі високий рівень стоматологічної захворюваності, серед дитячого населення – в тому числі. Так, серед дітей шестирічного віку показник захворюваності на карієс сягає 87,9%, серед 12-річних дітей – 72,3%. А у випадку із дорослим населенням області, карієс діагностується майже у 100%.

Відтак, питанню профілактики і якісному лікуванню захворювань зубів в Закарпатті приділяється підвищена увага. «Програмою поліпшення стоматологічного здоров’я населення області на 2008-2012 роки», яка була затверджена Закарпатської обласною радою від 29 листопада 2007 року, як пріоритетні напрями визначено: зниження стоматзахворюваності, впровадження якісної профілактики таких захворювань, удосконалення надання відповідної допомоги.

Як повідомив головний медик краю, з цією метою у Закарпатті проводять роботу 15 стоматологічних відділень і 202 стоматологічні кабінети. Також у Рахівському районі діє пересувна стоматологічна установка, у 18 загальноосвітніх школах відкрито стаціонарні кабінети, також 4 кабінети надають послуги на промислових підприємствах. Усього в області працює 611 стоматологів, ще 473 спеціалісти оволодівають цією професією в стінах УжНУ. Зокрема, завідувач кафедрою ортопедичної стоматології Євген Костенко розповів, що на сьогодні велику увагу приділяють навчанню студентів саме психологічним прийомам роботи з пацієнтами, а також роботі із сучасними матеріалами. Сьогодні ж, за словами доцента, на факультеті проходить міжнародна студентська конференція, на якій присутні представники з різних міст України, Словаччини, Чехії, Польщі тощо.

Крім того, як повідомив Євген Якович, велика робота проводиться в напрямку профоглядів, особливо у дітей. Підтримує цю думку і його колега — викладач кафедри стоматології факультету післядипломної освіти УжНУ Наталія Мельничук. Вона переконана: аби населення мало здорові зуби, піклуватися про них треба з дитинства. За словами Наталії Іванівни, кожен стоматолог повинен бути психологом: «Перший візит до лікаря повинен бути ознайомчий. Дитина не повинна боятися. І, тим паче, в жодному разі не можна казати дитині «Не бійся, тьотя тільки подивиться.». Саме після таких слів дитина якраз і починає справді боятися».

До речі, пані Наталія повідомила цікаві факти. Виявляється, у дітей із гірських районів (і, до того ж, з низьким рівнем достатку) зуби — в набагато кращому стані, ніж у дітей забезпечених батьків, котрі проживають в містах і постійно доглядають за зубами. Однак це в жодному разі не свідчить про те, що для здоров’я зубів за ними не потрібно доглядати. Навпаки, в якості профілактики Наталія Мельничук порадила використовувати різні засоби: гелі та ополіскувачі. Більше того, із дворічного віку приводити дитину на профілактичний огляд, а якщо при прорізуванні зубів спостерігаються хоча б найменші порушення — одразу, адже через певний час доведеться втручатися сильніше. Особливу увагу треба приділяти правильному харчуванню та догляду. Тим більше, що сьогодні Закарпаття може «похвалитися» доволі сумною статистикою: серед десяти дітей здорові зуби – у одного. В той же час, у Романа Шніцера, начальника управління охорони здоров’я ОДА — жодної пломби. Каже: особливих секретів догляду не має, а таку ситуацію пояснює хорошою генетикою.

Прес-центр “Закарпаття”

Навчити їх іноземній взялися представники LT English SCHOOL. До речі, безкоштовно. Втім, тільки цим закладом благодійники не обмежуються. Вони планують аналогічно працювати із дітьми, що знаходяться у різних установах інтернатного типу.

Про це у прес-центрі “Закарпаття” розповіла директор школи Леся Товканець. За її словами, як не дивно, але досить важко було знайти інформацію про дитячі будинки, однак на сьогоднішній день уже є певні напрацювання. Зокрема, радо пішла назустріч такій ініціативі директор родинного будинку благодійного фонду “Нова Сім’я” Валентина Червоноока. В свою чергу, пані Валентина розповіла про вихованців будинку, яких на сьогоднішній день нараховується 167. Все це — діти-сироти та ті, що залишилися без батьківської опіки. До речі, найменшому вихованцю — усього 1 рік та 4 місяці. «Аби наші діти не ходили вулицями, аби вберегти їх, ми з ними займаємося. Є в нас хорегорафія, вокал, малювання, в’язання, шиття. Періодично були заняття з англійської. А минулого тижня до нас завітала гостя і запропонувала займатися англійською. Перше заняття пройшло із великим успіхом: діти були дуже задоволені, навіть захотіли англійську пісню вивчити, бо викладач з ними так гарно займався», — сказала пані Валентина. Вона звернулася до викладачів вокалу, хореографії посприяти творчому розвитку дітлахів, хоча б інколи присилати студентів на практику, адже діти дуже талановиті: люблять малювати, співати, танцювати. Вони беруть участь у різних фестивалях, конкурсах.

В свою чергу, Леся Товканець, яка є офіційним представником Українського тестово-тренінгового освітнього центру, розповіла про особливості занять, які відтепер будуть відвідувати діти. «У нас заняття спрямовані на візуальне сприйняття. Наша мета – зробити так, щоб дітки почали думати англійською. Бо тепер тенденція така: думаємо українською, складаємо українські слова в речення, замінюємо українські слова англійськими — думаємо, що говоримо англійською. На жаль, це не так. Це — такий собі варіант “юкрінгліш” — українська англійська мова. Тому треба почати з відчуття. А діти дуже швидко починають вічувати. Вони по пісням, фільмам, іграм, починають відчувати мову. Коли це зроблено, уже саме приходить – відчуття і спілкування. Саме тому уроки ми базуватимемо на спілкуванні — це ігри, пісні… Ми з Валентиною Червоноокою розглядали можливість організації концерту, певного дійства, де англійська мова буде частиною», — сказала Леся Товканець. Вона також повідомила, що фахівці школи беруться за навчання діток, котрі мають певні відхилення: «От були заняття в Хусті з дітьми, котрі погано чують. Заняття було цікаве навіть у тому, що вивчається мова жестів, і на цій мові можна гарно передати діткам англійську. Ці діти з такими палаючими очима тебе зустрічають, що хочеться робити ще».

Леся Товканець детальніше розповіла про акцію, котру пропонує LT English SCHOOL. За її словами, це безкоштовний курс для будь-яких дитячих колективів у віці від 8 до 15 років. Заняття тривають півтори години та проводяться двічі на тиждень. У самій же школі навчання проводять з дітками, починаючи з п’ятирічного віку. І саме «критичне мислення» дозволяє підготувати дитину до школи і в плані знань з англійською, і в плані різних непередбачуваних життєвих ситуацій. До речі, працювати з дітьми, за словами пані Лесі, набагато простіше, адже вони не мають стереотипів, і абсолютно вільні в творчому плані. Тому й легше сприймають.

Наприкінці Леся Товканець розповіла, що школа англійської мови часто-густо проводить різноманітні акції. До прикладу, зараз для пар пропонується акція до дня Валентина. А якщо хтось із знавців англійської мови є креативною та непересічною особистістю, пані Леся запрошує до співпраці. Звертатися можна за адресою: Ужгород, вул.Швабська, 67 (2 поверх) або за телефоном 099-440-33-70.

Прес-центр “Закарпаття”

В Ужгородському прес-клубі презентували книгу нарисів про аграріїв Закарпаття «Земне тяжіння». Над виданням працював колектив з 17 авторів (журналістів та письменників), які створили 59 нарисів про одних із найкращих представників сільського господарства області.

Упорядники книги детально розповіли про роботу над  виданням, про людей, долі яких відобразили у нарисах та презентували журналістам книжку, увесь наклад якої днями вибрано з друкарні.

Співавтор книги Павло Федикович зауважив, що люди, про яких презентована книга, віддали праці на землі своє життя, наприклад, Юрій Пітра – понад 40 років. «Про аграріїв досі такого повного зібрання не було. Висловлюю вдячність Закарпатській обласній держадміністрації і особисто голові ОДА Олександру Ледиді, який підтримав нашу ідею. Його вступне слово до книги стосується не лише її змісту, а й водночас виголошує цілий ряд завдань і міркувань, як мало б розвиватися сільське господарство у нових умовах, – сказав П. Федикович. – Я все своє життя віддав сільському господарству (від заступника голови колгоспу до керівництва обласним агропромом), тож знав майже кожного з тих людей, нариси про яких увійшли до книги».

Михайло Попович, заступник головного редактора-відповідальний секретар газети «Новини Закарпаття», автор 8-ми нарисів зазначив: «Не сприйміть цю книгу як ностальгію за минулим. Вона має на меті вшанувати людей, які віддали найкращі роки свого життя землі, роботі в аграрному секторі, забезпечували життя своїх співгромадян усім необхідним, що дарує сільське господарство до столу».

М. Попович також зауважив, що у мистецтві та інших сферах достатньо багато подібних видань, тоді як у сільське господарство ні історики, ні соціологи особливо не заглиблюються: «Як правило, частіше лунає критика, наприклад, колгоспів. Натомість у аграрій сфері надзвичайно цікаві люди, цікаві їх долі, а їх вклад у розвиток області – неоціненний».

Юрій Шип, письменник, співавтор книги під час презентації наголосив, що приклад героїв книги – це еталон закарпатського ґаздівства, а їхній досвід – величезний. «На мою думку, в області ще є чимало людей, які достойні бути увіковіченими», – водночас зазначив Ю. Шип.
    «Земне тяжіння» потрапить до бібліотек краю і насамперед до тих сіл, звідки її герої. А це аграрії від простого хлібороба до заступника міністра агрополітики країни, керівників усіх щаблів сільськогосподарського виробництва.

25 січня в Ужгородському прес-клубі відбулося засідання на тему: «Чи варто створювати ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків) в Ужгороді?».

Під час заходу презентували результати діяльності Ресурсного Центру ОСББ Ужгорода. Йшлося і про нещодавно ухвалену міську Цільову програму розвитку ОСББ на 2012-2014 рр.

Павло Білак, керівник Ресурсного Центру ОСББ м. Ужгорода наголосив, що такі об’єднання є можливістю для мешканців відстоювати свої інтереси більш активно, адже у такому форматі легше доносити свої потреби – якщо це голос і позиція громади, а не окремого індивіда.

«Сьогодні немає альтернативи ОСББ, навпаки, це єдина життєздатна альтернатива тій системі, яка існує зараз як спадок Радянського Союзу. Це нонсенс, коли громадяни не мають права власності на, наприклад, сходові клітини, дахи свої будинків тощо. ЖРЕРи не мають ні інтересу, ні стимулу до якісного управління цим майном. У результаті – неохайні двори, захаращені під’їзди, бруд, сміття і так далі», – розповів П. Білак.

Тому в Ужгороді було запроваджено проект за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» — Ресурсний центр ОСББ, завданнями якого є інформування населення, проведення навчальних семінарів для зацікавлених у створенні об’єднань тощо. Останнім фахівці розкривали основні механізми функціонування ОСББ, порядок їх створення тощо.

Торік в обласному центрі було 51 подібне об’єднання, а за підсумками 2011 року їх вже 68. «Це повільні темпи, але сподіваємося, що досвід наявних ОСББ підштовхне інших до організації таких об’єднань», – прокоментував Павло Білак.

Олена Царук, голова ОСББ «Декабристів 41» поділилася досвідом свого будинку: «Якщо хочемо реалізувати свої права на будинок і прибудинкову територію, нам потрібно об’єднуватися. Насамперед, треба, щоб мешканці були однодумцями і хотіли бачити свій будинок у найкращому стані. Зацікавленими повинні бути всі, адже голова ОСББ не приймає рішення одноосібно, а виконує рішення, прийняті на зборах мешканців будинку».

О. Царук розповіла, що спочатку у їхньому будинку був створений будинковий комітет, усі мешканці були активними, адже «хотілося порядку»: «Люди повністю віддалися цьому питанню, уважно вивчали ситуацію і, головне, були однодумцями. Якщо раніше у нас не було вхідних дверей, вікна були незасклені, то зараз стоять кодові замки, вікна, територія прибрана, дах відремонтований. До речі, ми звернулися по допомогу щодо співфінансування ремонту даху, і держава нас підтримала, ми розробили кошторис і отримали 80 % на ремонт із бюджету, і за рік зробили його. Зараз у планах ремонт підвалу та фасаду будинку».

Віктор Щадей, секретар Ужгородської міської ради нагадав, що у місті прийнято Цільову програму розвитку ОСББ на 2012-2014 рр. Нею передбачено фінансування першого капітального ремонту будинків. Згідно з програмою, новоствореному ОСББ у перший рік його діяльності надають 200 тисяч гривень, а у наступні – по півмільйона гривень.

«Підтримка ОСББ бюджетом востаннє надавалася у 2008 році, тому прийняття Програми є позитивним кроком. Передбачена у бюджеті сума далека від реальних потреб будинків, але це вже щось», — каже В. Щадей. За його інформацією, в Ужгороді є близько 500 багатоповерхових будинків від 3 поверхів і вище, діють житлово-будівельні кооперативи і будинкові комітети, а також ОСББ. Тобто мешканці більше 100 будинків (майже 20 %) самі керують своїм майном.

«Якщо б люди знали повний перелік обов’язків ЖРЕРів, то були б, напевно, здивовані і швидше створювали б ОСББ. Адже контролювати кошти, які сплачуються ЖРЕРу неможливо, «добитися правди» від нього також неможливо. Один мешканець не може самостійно відмовитися від послуг ЖРЕРу, натомість ОСББ самостійно вирішує з ким працювати, наприклад, з яким електриком чи сантехніком.

Крім того, створення ОСББ може запобігти такій проблемі, як захоплення дворів будинків, що нерідко трапляється в Ужгороді (для зведення нових будинків, магазинів тощо). Натомість члени ОСББ самі вирішують, що буде на їхньому подвір’ї – паркова, дерева, дитячий майданчик тощо.

25 січня окремий Ужгородський Червонопрапорний орденів Богдана Хмельницького та Олександра Невського танковий батальйон відсвяткував 68-му річницю з дня створення

Стати кращим у своїй справі, жити в гармонії із собою – традиційно вважається, що це під силу лише “улюбленцям долі”: успішним, сміливим, сильним. Але в армійських колективах, поруч з нами, служать люди, які своєю повсякденною наполегливою працею доводять зворотне – досягти позитивних результатів може будь-хто, правда за умов постійного самовдосконалення і нестримного бажання не зупинятися на досягнутому. Для командирів такі люди є “золотим фондом” в роботі з особовим складом, адже вони з готовністю виконають поставлене завдання і подадуть приклад для наслідування.

Командир окремого танкового батальйону 128 окремої механізованої бригади 13 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України підполковник Олександр Паламарчук теж поділяє думку про те, що добрих результатів у службі може досягнути кожен військовослужбовець, однак додає, що самого бажання останніх для цього замало, потрібно ще перебувати у здоровому військовому колективі зі стійким морально-психологічним кліматом, який, зокрема, формують й молодші командири. На цій об’єктивній платформі та під впливом цілеспрямованої роботи сержантського корпусу і відбувається процес організаційного об’єднання, згуртованості особового складу в єдиний колектив, налагодження первинних комунікативних зв’язків між військовослужбовцями.

Минулого навчального року “Року професійного сержанта” ми багато зробили для того аби виконати завдання поставлені перед нами Міністром оборони України і начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України щодо створення нової ланки в управлінні особовим складом та виконанні поставлених завдань. Так, розглядаючи кандидатів на посаду головного сержанта батальйону командування взяло до уваги рекомендацію зборів сержантів і спільним рішенням її посів старший прапорщик Михайло Ледахівський – людина, яка відповідально ставиться до своїх професійних обов’язків, постійно дбає про життя та побут солдатів та сержантів, – розповів підполковник Олександр Паламарчук.

Загалом, на думку офіцерів, які мають за плечима значний професійний досвід результатів роботи зі становлення інституту професійних сержантів можна чекати за рік-два роки. Саме стільки часу, в наших умовах, необхідно для того, аби сержантський корпус по-справжньому і ефективно запрацював у Збройних Силах.

Однак вже зараз зрозуміло, що нові підходи до комплектування військових підрозділів молодшими командирами, з використанням досвіду армій провідних держав є вірними на шляху до створення професійного війська.

Цей рік для ужгородських воїнів-танкістів буде насиченим на події, а, відповідно, буде багато роботи і в командирів підрозділів, і в сержантів. В танковій роті, якою командує капітан Сергій Мельник завжди ретельно готуються до заходів бойової підготовки і вкрай важливим є те, що майже половина особового складу – військовослужбовці військової служби за контрактом. Всі вони на початку служби пройшли навчання у 169-му навчальному центрі Сухопутних військ (смт Десна), де опанували військовими спеціальностями “командир танку”, “навідник-оператор” та “механік-водій”. Їхні навички та досвід стануть у пригоді молодим танкістам не лише під час виконання навчальних вправ на полігоні, а й інших запланованих заходів бойової підготовки.

Сержант Михайло Пересоляк рік тому підписав другий контракт. Мешканець Ужгорода, після шести місяців перебування у навчальному підрозділі, повернувся для подальшого проходження служби в рідне місто і через два місяці, зваживши усі “за” і “проти” вирішив пов’язати своє подальше життя з армією та продовжити службу, але вже на контракті. До речі, минулого року він уклав вже другий контракт з командуванням частини, а військове звання «сержант» йому було присвоєне, як вид заохочення за відповідальне ставлення до служби. Цей приклад красномовно свідчить про те, що наполегливість та відповідальність військовослужбовця не залишається не поміченими з боку командирів. Не малу роль відіграє й авторитет серед товаришів про що свідчить той факт, що вже четвертий рік поспіль сержанти військової частини, на зборах сержантів, доручають Михайлові виконувати обов’язки секретаря Ради сержантів.

– Військова служба мене приваблює романтикою, а танкові війська – це взагалі особлива розмова. Чесно кажучи, ніхто ніколи не зможе так яскраво передати враження від знайомства з танком, ніж той хто безпосередньо керував сорокатонною машиною, командував екіпажем, наводив гармату на ціль під час пострілу штатним снарядом, – зізнався сержант військової служби за контрактом Михайло Пересоляк.

Солдат Василь Максимчук, родом з Волині, проходить строкову службу в частині четвертий місяць. Разом з сержантом Михайлом Пересоляком він входить до складу екіпажу танка командира роти, а це вже багато говорить – адже він старший механік-водій роти. Службою в частині задоволений, особливо тим, що окрім бойової підготовки особовий склад батальйону багато часу приділяє фізичній підготовці.

– Служба мені до вподоби, добре що є можливість крім бойового навчання займатися й спортом. Я постійно відвідую спортзал, а у підрозділі займаюсь у спортивному кутку, — поділився Василь.

Приклади старших товаришів все частіше спонукають до роздумів навідника-оператора солдата Івана Макухана, усі вони обертаються навколо перспектив на майбутнє: через три місяці йому звільнятися зі служби в запас, з одного боку — попереду цивільне життя, з іншого – в частині про нього добра думка, і вакансії на контрактну службу поки також є.

Військова служба за контрактом сьогодні – це стабільність, конкурентне на ринку праці грошове утримання, – каже Іван. – Ті, хто сподівається після звільнення у запас відразу заробити всіх грошей, я вважаю, помиляються. Впевнений, що з часом перебуваючи на службі державі, можна отримати чимало корисного. Тому схиляюся до підписання контракту.

Звісно, майбутнє за тими, хто лише розпочинає військову службу. Нещодавно Міністр оборони України Михайло Єжель, виступаючи перед учасниками оперативно-стратегічного збору керівного складу Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України у своїй доповіді зазначив, що до 2017 року планується вдвічі підняти грошове утримання військових. Також він повідомив, що у наступні п’ять років велика увага приділятиметься озброєнню і військовій техніці. Триватимуть роботи з відновлення її справності, продовження ресурсу, глибокої модернізації існуючих зразків та закупівлі нових.

Тож, очевидно в наступні роки, на танкістів окремого Ужгородського Червонопрапорного орденів Богдана Хмельницького та Олександра Невського танкового батальйону попереду чекає багато цікавого у їхньому військовому житті.

Майор Сергій КОЛЕСНИК.

Ужгород.

Довідка. Батальйон створено 68 років тому в селі Богданівка, Павлоградського району Дніпропетровської області, на базі 3-го танкового батальйону 140-ї танкової бригади, як 875-го самохідного артилерійського полку, 19-го Гвардійського Червонопрапорного корпусу. Бойове хрещення полк отримав у боях за визволення Криму в квітні-травні 1944 року. Бойовий шлях 875-й сап закінчив під Прагою.

Після Великої Вітчизняної війни полк зазнав реформування: так народилися 662-й та 661-й окремі самохідні артилерійські дивізіони. 1 серпня 1949 року 661-й осад був переформований у 398-й танково-самохідний Ужгородський Червонопрапорний орденів Богдана Хмельницького та Олександра Невського полк.

У листопаді 1950 року 398-й танково-самохідний полк став 398-м танковим полком зі збереженням почесного найменування та бойових нагород.

1 грудня 2004 р. танковий полк переформували на окремий Ужгородський Червонопрапорний орденів Богдана Хмельницького та Олександра Невського танковий батальйон.

.

Сільські та селищні голови Мукачівщини повинні невідкладно укласти договори про розчистку доріг у підпорядкованих населених пунктах та вжити необхідних заходів для попередження виникнення надзвичайних ситуацій при погіршенні погодніх умов. На цьому наголосив голова Мукачівської райдержадміністрації Ілля Токар під час розширеного засідання колегії райдержадміністрації, яке відбулось у середу, 25 січня.

«Упродовж останніх днів погода створила чимало проблем у населених пунктах району. Однак, завдяки тому, що з резервного фонду райдержадміністрації, для забезпечення безперебійної роботи дорожніх служб, було виділено додаткову кількість палива, ми змогли забезпечити під’їзд практично до всіх населених пунктів Мукачівщини. Однак, я вкрай незадоволений відношенням більшості сільських та селищних голів до роботи, пов’язаної з прибиранням сільських доріг та вулиць від снігу. Люди телефонували до райдержадміністрації та скаржились на відсутність транспортного сполучення. Це неприпустимо, при тому, що на рахунках сільських та селищних рад є кошти для проведення необхідних заходів», – зауважив керівник виконавчої влади району.

Розглядаючи підсумки роботи із зверненнями громадян, що надійшли до райдержадміністрації, виконавчих комітетів сільських і селищних рад у 2011 році, Ілля Токар доручив розробити графік виїзних прийомів спеціалістів структурних підрозділів. Водночас він звернув увагу чиновників на забезпечення якісного рівня організації розгляду звернень, а також недопущення випадків безпідставної відмови, проявів халатності та упередженості у задоволенні законних вимог заявників.

Згідно зі статистикою торік до райдержадміністрації надійшло 10 689 звернень від мешканців району. Найбільшими скаржниками є жителі Кольчинської та Чинадіївської селищних рад, В.Лучківської, В.Коропецької, В.Визницької, Ракошинської, Макарівської, Н.Давидківської сільських рад. Громадян частіше за все турбують питання соціального захисту, землекористування, житлові, сільського господарства та благоустрою.

Йшлося й про стан виконання контрольних документів в райдержадміністрації та виконкомах сільських і селищних радах у 2011 році.

« Питання організації своєчасного та якісного виконання документів повинні знаходитися на постійному контролі, як у керівників відділів та управлінь райдержадміністрації, так і сільських і селищних голів. При цьому я би не хотів, щоб виконання завдань, про які в них йдеться, обмежувались лиш на рівні формальної відписки. Адже кожен із розпорядчих документів передбачає виконання чималої кількості заходів, які направлені для покращення діяльності тієї чи іншої галузі», – зазначив голова райдержадміністрації.

Мукачівська РДА

«Терміново з’ясувати причини нищення Дубрави у СМТ Буштино та створити відповідну комісію з цього питання», – таке прохання до начальника державного управління охорони навколишнього середовища в Закарпатській області Андрія Погорелова, поставив експерт з наукових проблем екології і захисту рослин України, голова Берегівської районної організації УНП Михайло БАБИДОРИЧ.

Нещодавно, члени ініціативної групи з числа жителів селища Буштино з надзвичайною стурбованістю проінформували керівництво Берегівської районної організації Української народної партії щодо ганебного випадку, який трапився 29-30 листопада і 1-2 грудня 2011 року Берегівському районі. А саме, про те, що лісники почали вирубувати надзвичайно рідкісні види дубів «Закарпатської Дубрави». Відтак, у результаті було вирубано 41 дуб діаметром 43-70 см.

За словами Михайла Бабидорича, «у Карпатах зареєстровано, (за даними професора С. С. Фодора), 14 видів дубів, які споконвіку зростали у Дубравах Закарпатської низовини. А саме: дуб болотний, бургундський, великоплідний, звичайний, звичайний білоплямований, звичайний гребінчастий, звичайний пірамідальний, звичайний пурпуровий, каштанолистий, білий, мушмулолистий, монгольський, північний, червоний». «Всі ці види дубів нещадно, злочинно вирубуються в останні 5 років у Дубравах Закарпатської низовини», – констатує він.

Також, у зверненні експерт відмітив, що «самовільна вирубка Дубрав вже пройшла у селах В. Бакта, Батрадь, Батьово, Гут Берегівського району, про що повідомлялось раніше у пресі». «Невже нікого не турбує зелене багатство Карпат і здоров’я майбутніх поколінь?», – обурено запитує представник УНП, – «всі парки належать до Агролісу, а хто дає право вирубувати зелені вікові насадження низовини, які є постачальником кисню, відіграють надзвичайно важливу водорегулюючу діяльність, обіг речовини і енергії та збереження довкілля та здоров’я людини. Невже не відомо, якщо не буде Дубрав, то по всій території піде спалах інфекційних захворювань, зокрема малярії!».

«Можна навести чимало прикладів, коли занепад окремих країн був зумовлений не тільки соціально-політичними причинами, але й хижацькою експлуатацією багатств природи та надр землі», – зауважує у зверненні Михайло Бабидорич.

Довідково:

В селищі розташовані унікальні болотно-лісові комплекси урочищ „Дубрава”, „Мочар”, „Мочарка” та „Дубки”, останні два з яких, є об’єктами природно-заповідного фонду. Згадані урочища являються реліктовими залишками останнього льодовикового періоду у пізньому гляціалі і мають виняткову природоохоронну важливість та непересічне значення. На сьогодні – це останній на рівнинній частині Закарпаття залишок реліктових гляціальних екосистем з своєрідною флорою та безхребетною фауною. Особливу цінність представляють фрагменти сфагнових боліт (торфовищ) та мочарів з унікальним рослинним та тваринним світом, деякі види яких віднесені до Червоної книги України (нарцис вузьколистий, шафран банатський, кумка жовточерева тощо). Ліси урочища „Дубрава” належать до території загальноєвропейського значення, маючи статус „Prime Butterfly Area” .

# # #

Дуби ростуть поволі, неквапливо

Хто садить дуба – той його можливо

і не побачить вищим, аніж сам.

Це дар – майбутнім, скажемо, літам.

Привіт ще незнаним поколінням,

Весна в тумані схована осіннім.

Дуб у слов’ян – Перунове дерево,

У римлян – дерево Бога Юпітера,

У греків – дерево Зевса,

В Україні – дуби

Символи сили і могутності,

Вірності і довголіття,

Велетні здоров’я.

Дуб зцілює тіло і душу,

В корі і листі таніни є

І біоактивні речовини,

А жолуді дубові –

Напій цілющий кави

І харч тварини і людини.

Проросток дуба боїться

Спеки, холоду і вітру

Та росте велетнем на тисячоліття.

Тож, бережи, мій друже, дуба

Сади його, розмножуй на віки,

Здоровим будеш ти як ДУБ.

(14 травня 2003. м. Київ). М. БАБИДОРИЧ.

Контакт: Михайлина МАНЗУЛИЧ, Ужгород, (0312) 61-41-60

Нещодавно в конференц-залі Інституту електронної фізики НАН України (м.Ужгород) відбувся Міжнародний науковий симпозіум на тему: «Транскордонне співробітництво країн Центральної та Східної Європи – уроки минулого, погляд у майбутнє», присвячений 30-річчю першої наукової конференції з питань прикордонних економічних відносин, що була проведена у 1981 році в м. Ужгород.

Симпозіум проводився за сприяння Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Інституту світової економіки і міжнародних економічних відносин НАН України, Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Ужгороді, Інституту міжнародних відносин і політичних досліджень, Університету економіки Російської Академії наук, кафедри економіки та менеджменту Мукачівського державного університету, Фонду транскордонних досліджень. Під загальним керівництвом ректора Мукачівського державного університету проф. Мигалини Ю.В. активну участь у підготовці до проведення симпозіуму взяли на себе викладачі кафедри економіки та менеджменту: к.е.н. доц. Проскура В.Ф., к.е.н. доц. Чучка І.М., Білак Г.Г, Галак М.Р та Рубіш М.А. Зокрема, за їх безпосередньої участі було випущено «Ретроспективне видання з нагоди 30-річчя першої наукової конференції з проблем прикордоного співробітництва», яке складається з двох частин. Перша частина видання – це матеріали науково-виробничої наради, яка відбулася в жовтні 1980 року в м. Ужгород на тему «Розвиток прикордонних економічних зв’язків країн-членів РЕВ» і включає в себе наукові доповіді таких відомих вчених як Шлепаков А.М., Семенюк М.М., Будкін В.С., Секарєв О.В., Студеняк П.Ю., Динис Г.Г., Шепа В.В. та багато інших видатних науковців, які стояли у витоків дослідження проблеми прикордонного, транскордонного та міжнародного співробітництва.

У другій частині видання подано короткі відомості, наукові досягнення та інтереси українських науковців-дослідників проблем транскордонно­го співробітництва України і країн Центрольної та Східної Європи

В роботі симпозіуму прийняли участь вчені Словацької республіки, Москви, Ужгорода, Києва та Мукачева, які в своїх виступах розкрили сучасний стан та дали оцінку транскордонним відносинам в Центральній та Східній Європі, запропонували заходи щодо їх покращення та намітили перспективи розвитку.

На симпозіумі хвилиною мовчання було вшановано пам’ять та відзначено вклад у розвиток теорії і практики прикордонних економічних відносин таких українських вчених, як академік А.М. Шлепаков, В.В. Шепа, В.М. Керечанин, Г.І. Шманько, П.Ю. Студеняк, С.Ю. Пруниця, І.М. Сюсько.

Роботу симпозіуму розпочав заступник голови Закарпатської обласної державної адміністрації Володимир Приходько, який вручив почесну грамоту учаснику першої конференції з проблем прикордонних відносин, засновнику школи прикордонних економічних відносин, доктору економічих наук, професору Будкіну Віктору Сергійовичу, а також виступив з доповіддю. У своєму виступі Приходько В.П. торкнувся теоретичних питань розвитку транскордонного співробітництва та сучасного стану розвитку «Карпатського Євро регіону», а також вказав на напрацювання Закарпатської ОДА в плані міжнародної співпраці та перспективи розвитку транскордонного співробітництва Закарпатської області.

В роботі симпозіуму також прийняли участь вчені Ужгородського націо­на­ль­но­го університету, Мукачівського держав­но­го університету, Інституту світової еко­номіки і міжнародних економічних відносин НАН України, Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Ужгороді та представники Закарпатської обласної державної адміністрації.

Ретроспективний аналіз розвитку транскордонного співробітництва, історичний екскурс в минуле здійснив учасник науково – виробничої наради 1980 року доктор економічних наук, професор Будкін В.С. У своєму виступі від торкрувся ряду теоретичних питань, недосконалості правової бази та розбалансованості підходів партнерів до проблеми адаптації прикордонних регіонів.

Радник Ради Європи з проблем транскордонних відносин, кандидат юридичних наук Динис Г.Г. висвітлив сучасний стан розвитку відносин в галузі транскордонного співробітництва з позиції міжнародно-правових норм і вказав на певні недоліки та невідповідності в національному законодавстві країн учасниць транскордонного співробітництва. Кандидат економічних наук, доцент Мукачівського державного університету Чучка І.М. у своєму витупі провів аналіз історичних та економічних умов виникнення транскордонного співробітництва, окреслив сучасний стан розвитку та перспективи існування організації «Карпатський Єврорегіон», а також вніс ряд пропозицій щодо оптимізації участі України в даному співробітництві. Президент Фонду розвитку транскордонного співробітництва Устич І.І. у своєму виступі закцентував увагу присутніх на болючих питаннях напруженості у відносинах між учасниками транскордонного співробітництва та вказав на необхідність покращення цих відносин з точки зору геополітичних процесів в Європі та світі у найближчій перспективі.

На симпозіумі були присутні закордонні колеги з Інституту суспільних наук Словацької академії наук – професор Мар’ян Гайдош та старший науковий співробітник цього інституту Станіслав Конечний. У своїх виступах вони торкнулися проблем розвитку «Карпатського Єврорегіону» з позиції Словацьких партнерів, вказали на політичні складові проблем розвитку, транскордонної співпраці та позитивні досягнення в даній сфері. Мар’ян Гайдош наголосив про необхідності подальшої тісної співпраці Мукачівсього державного університету та Інституту суспільних наук Словацької академії наук.

В загальному у ході роботи симпозіуму всіма його учасниками було розглянуто і обговорено ряд наступних питань:

- роль та сучасний стан транскордонного співробітництва Словаччини;

- перспективи розвитку транскордонного співробітництва та євроінтеграційний курс Закарпатської області;

- вдосконалення механізму транскордонного співробітництва;

- розвиток міжнародного туризму, економічна безпека та екологічні аспекти у транскордонному співробітництві;

- інвестиційно-інноваційні аспекти розвитку підприємницької діяльності в транскордонному співробітництві

За результатами симпозіуму учасниками прийнято пропозиції щодо необхідності подальшого вдосконалення механізму розвитку транскордонного співробітництва. Організаторами заходу також було запропоновано прийняти рішення щодо видання матеріалів симпозіуму у формі колективної монографії, яке було одноголосно підтримане всіма учасниками.

Такі заходи, що проводяться на рівні вищих навчальних закладів різних країн, є запорукою того, що виявлені проблеми та недоліки будуть вирішені у найкоротший термін.

ст. викладач кафедри менеджменту та підприємницької діяльності Галак М.Р.

асистент кафедри менеджменту та підприємницької діяльності Рубіш М.А.

ст. викладач кафедри менеджменту та підприємницької діяльності Білак Г.Г.

Службою зайнятості реалізується комплекс цілеспрямованих дієвих заходів із підтримки та розвитку підприємницької ініціативи серед безробітних, в тому числі молодих людей. В Мукачівському районному центрі зайнятості склалася певна практика з орієнтації безробітних на самозайнятість та підприємництво шляхом одноразової виплати допомоги по безробіттю на організацію власного бізнесу.

Для підтримки розвитку малого, середнього та сімейного підприємництва , завдяки взаємодії різних підрозділів центру постійно проводиться підбір бажаючих вести підприємницьку діяльність.

В першу чергу, це проведення фахівцями центру зайнятості різнопланових інформаційних та тематичних семінарів, на які запрошуються бажаючі започаткувати власну справу. На них безробітні отримують інформацію з питань самозайнятості, вибору професій, придатних для підприємницької діяльності для конкретного регіону, інформацію про дії, які варто здійснити для започаткування власної справи. До проведення таких семінарів залучаються представники Державної податкової адміністрації, управління економіки, державні реєстратори, представники Фонду підтримки підприємництва та Дозвільного центру.

Усі громадяни, які виявляють бажання розпочати власний бізнес, відвідують інформаційні та тематичні семінари, спрямовані на відкриття власної справи, проходять професійне діагностичне обстеження па схильність до підприємницької діяльності.

Щоб досягнути успіху недостатньо тільки набір якостей підприємця. Потрібно також оволодіти певною інформацією та знаннями з основ обліку та оподаткування діяльності малого підприємництва, мікроекономічних питань, маркетингу, менеджменту та практичних вмінь щодо бізнес-планування. Безробітним громадянам, які бажають відкрити власну справу рекомендується навчання на курсах з навчальних програм «Основи підприємницької діяльності» та «Підприємець-початківець».

Саме для ефективності реалізації сучасних завдань профорієнтаційної роботи щодо сприяння забезпеченню ефективної зайнятості населення, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва та проведення спільно з соціальними партнерами широкомасштабної інформаційно-роз’яснювальної роботи серед різних категорій населення, Мукачівським РЦЗ 24.10.2011 року проведено День відкритих дверей з надання організаційних та консультативних послуг особам, які мають намір започаткувати власний бізнес за участю представників:

- Мукачівської ОДПІ – Анни Плеші – заст.начальника відділу зв’язків з громадськістю та масово-роз’яснювальної роботи;

- Управління Пенсійного фонду в Мукачівському районі – Андрія Скиби – начальника відділу персоніфікованого обліку та інформаційних систем;

- Мукачівського районного відділу МНС України в Закарпатській області – Йосипа Смолена – заст.начальника інформаційного сектору з питань наглядово-профілактичної діяльності;

- Мукачівської районної санітарно-епідеміологічної служби – Надії Малахової – завідуючої санітарним відділом;

- УПСЗН Мукачівської райдержадміністрації – Юрія Симчини – головного спеціаліста та експерта з умов праці.

Перед запрошеними виступив директор Мукачівського РЦЗ Іван Попович, який інформував присутніх про пріоритетні напрямки роботи служби зайнятості, про стан ринку праці району та зазначив, що проведення інформаційно-консультаційних заходів буде сприяти започаткуванню власного бізнесу громадянам і, таким чином, повпливає на стабілізацію зайнятості в районі, адже підприємці-початківці створюють нові робочі місця. Особливо це характерно для зайнятості в сільській місцевості. Адже колишні безробітні створюють робочі місця не лише собі, а й іншим. Ось так втілюється у життя наше гасло: вчора – безробітний, сьогодні – підприємець, завтра – роботодавець.

В ході заходу представниками зацікавлених організацій було висвітлено наступні питання:

- порядок створення та державна реєстрація суб’єктів господарювання;

- ліцензування, патентування та сертифікація ведення підприємницької

діяльності;

- вибір системи обліку та оподаткування;

- складання та подання податкової і фінансової звітності;

- пошук, відбір та найм персоналу, оформлення трудових відносин;

- оформлення купівлі (оренди) земельних ділянок, приміщень для ведення

підприємницької діяльності;

отримання банківських кредитів або іншої фінансової допомоги.

Учасники заходу отримали багато корисної інформації та змістовні відповіді на свої запитання.

« Перш, ніж розпочати свій бізнес, необхідно провести значну підготовчу роботу, а саме: проаналізувати доцільність відкриття власної справи саме в цьому регіоні, та ринок збуту товару чи послуг які ви надаватимете. Усвідомлення цього стане мотивацією для ваших подальших успішних дій. Чіткі ідеї відносно відкриття власної справи повинні відображатися у грамотно складеному бізнес-плані. Порадником у таких непростих питаннях стає служба зайнятості», зауважила Тетяна Медвідь – начальник відділу активної підтримки.

Тож для тих, хто ще не визначився з майбутньою роботою, пропонуємо скористатися послугами служби зайнятості, та стати успішними підприємцями. Бажаємо вам успіху!

Дуже ймовірно, що відразу після новорічних свят учням ЗОШ № 8 доведеться ходити в іншу школу – сусідню 10-ту. Згідно з проектом рішення, яке має прийняти міськрада на найближчій сесії 27 жовтня, будівлю за адресою вул. П.Набережна, 9а переоблаштують під дитячий садок.

Досі у ЗОШ №8 діти вчилися до 4 класу включно, а тоді переходили у 10-ту. З нового року алгоритм переходу з молодшої у старшу ланку для дітей спростять. Втім, далеко не всі задоволені таким рішенням. Насамперед, батьки учнів.

Мотив

«Це не є секретом,  перше, що зауважив Мукачево.net заступник міського голови Михайло Лабош. На останньому засіданні виконавчого комітету це питання обговорювалося. Навіть більше того, сьогодні згідно з законом про доступ до публічної інформації на сайті мукачівської міської ради оприлюднено проект відповідного рішення».

Керівництво міста запевняє, що йдеться не про закриття школи, а про об’єднання з сусідньою, тобто оптимізацію.

«У 10-тій школі, відповідно до своїх статутних можливостей, передбачено функціонування школи першого ступеня. Таким чином, діти перейдуть туди разом з учителями. Тільки це буде не окрема школа 1-го ступеня, а початкова ланка, – зауважив Михайло Лабош. – Тим паче, що сьогодні 10 школа заповнена на 25 %, а 8-ма трохи більше як на 50 %. У всьому має бути економічне обґрунтування. Утримувати вільні поверхи, приміщення, у той час коли поруч знаходиться потужний заклад, розрахований майже на 1000 учнів, щонайменше, нерозумно. Якщо об’єднати 10-у та 8-у школи буде трохи більше ніж 500».

Інший мотив оптимізації – потреба міста в дитсадках.

За словами заступника мера, в дошкільних закладах міста на 100 місць припадає майже 150 вихованців: «Групи дуже перевантажені і це погіршує виховний процес, обтяжує роботу вихователів. Тому для нас дуже важливо відкрити нові комфортні дошкільні заклади. Це відповідає не тільки державній політиці, а й тим вимогам, які передбачені законом про дошкільну освіту».

Протест

Насправді, оптимізувати школу №8 пропонували й раніше, однак з тих чи інших причин рішення не приймалося.

Сьогодні проти такої оптимізації рішуче виступають батьки учнів, які навчаються тут. Вони навіть написали лист до міського голови:

Найбільше обурює батьків те, що дітей переводитимуть посеред навчального року. Хоча, серйозно насторожують їх й умови нової школи, в яких доведеться вчитися їхнім дітям.

Як вирішуватиметься ситуація – читайте на Мукачево.net.

Джерело:  Мукачево.net

“Міс фото”, а саме такий титул отримала дівчина на конкурсі “Miss Princess of the World 2011″, що відбувався у Празі, завітала до прес-центру “Закарпаття” та із задоволенням поділилася власними враженнями.

Ужгородка розповіла, що до цього часу мала нагоду виступати на великій сцені, однак лише обласного масштабу. Тож на світову арену дівчина виходила із певними переживаннями. Тим не менше, їй вдалося зачарувати журі і отримати, бодай не найбільшу, але перемогу. Крім того, що Вікторія стала “Міс фото”, її визнали однією із найкращих у конкурсі “Шоу талантів”: слайд-шоу з її роботами (фото дівчат із макіяжем, виконаним моделлю) отримало схвальні відгуки журі. До того ж, в рамках цього конкурсу, Вікторія продемонструвала свій талант безпосередньо на сцені, нафарбувавши дівчину у нетрадиційному авангардному стилі.

Організацією конкурсу дівчина задоволена, хоча і доводилося багато працювати над собою. Чого варте тільки щоранкове прокидання о п’ятій і напружений графік упродовж дня!

“Те, що Віка досягла певних висот, спонукає інших дівчат нашого агентства до рішучих дій”, — розповіла менеджер модельного агентства “One Models Agency” Катерина Тритиниченко. Найближчий за датою проведення конкурс краси, в якому мають змогу взяти участь і закарпатські дівчата, проводитиметься у листопаді. Катерина висловила сподівання, що у Туреччину все-таки вдасться потрапити хоча б одній нашій землячці.

Вікторія зізнається, що до участі у цьому конкурсі заняття модельним бізнесом можна було віднести до розряду “хобі”, та тепер погляди трохи змінилися, тож при нагоді ужгородка скористається своїм шансом. “Участь “Miss Princess of the World 2011″ — величезний досвід. Крім того, це надзвичайно вдала можливість зарекомендувати себе перед багатьма знаними представниками світового модельного бізнесу, і я сподіваюся, що в майбутньому мені вдасться працювати з ким-небудь із них”, — сказала Вікторія Німець. Наразі, уже після того, як стали відомі результати конкурсу, Вікторію запрошували взяти участь у фотосесії для одного з російських журналів.

Для самої ж Вікторії модельний бізнес на даному етапі — справа не прибуткова. Навпаки, участь у певних конкурсах, витрати на дорогу, одяг вимагають значних фінансових вкладень. В цьому плані дівчині допомагають батьки та спонсори.

На запитання щодо життєвих планів особистого характеру, дівчина відповіла, що не відкидає такої можливості і у майбутньому навіть хотіла б поєднувати кар’єру моделі із роллю хорошої дружини та матері.

Уже в неформальній обстановці, тобто після завершення прес-конференції, Вікторія повідомила: їй надзвичайно пощастило в тому плані, що не виснажуючи свій організм посиленими тренуваннями, не обмежуючи себе у їжі (і навіть солодощах), вона не набирає зайвої ваги. І на підтвердження своїх слів із задоволенням пригостилася кавою із цукерками.

Прес-центр “Закарпаття”