Політика >> Арсеній Яценюк назвав прізвища акціонерів, які приватизували Україну
|
07 грудня 2009 |
- Я вже усвідомлено почав свій шлях 1991 року – саме тоді, коли було піднято жовто-синій прапор і Україна отримала шанс. І сьогодні я звинувачую тих, хто керував українською державою 18 років, в тому, що вони не реалізували цей шанс, – сказав Арсеній Яценюк на мітингу-телемості між Черкасами і десятьма іншими містами області.
– Країна завдяки тодішньому президенту Кравчуку бездарно здає ядерний статус, здає гарантії безпеки, розпродає все: зброю, армію, майно, державний резерв, землю, заводи, підприємства, – підкреслив Арсеній Яценюк, називаючи це першим етапом бездарної державної політики.
– Потім пішов наступний: президент Кучма почав будувати державу. Але він не впорався з тим, що сьогодні керує українською державою, – з олігархією. – Ми змінили президентів, але ми не змінили систему. І система фактично керує і президентом, і всіма 46 мільйонами, – упевнений Арсеній Яценюк. За його словами, саме на виборах 2010 року перед цією системою постало найважливіше завдання – щоб її не знищили:
– Вона хоче законсервуватися у владі навічно. Вона хоче й далі володіти вами. Я підкреслюю – володіти, адже нині державна влада в Україні приватизована, країна перебуває у приватних руках. Прізвища цих акціонерів відомі – це Тимошенко і Янукович. Ці двоє керували українською державою протягом останніх п’яти років. Вони обоє були прем’єр-міністрами, мали коаліційну більшість. І Тимошенко, і Януковича було внесено (на пост прем’єра) одним президентом, його прізвище – Ющенко. Це – троє тих, хто несе всю повноту відповідальності за останні п’ять років управління державою.
– Я хочу, щоб це закінчилося, – заявив Арсеній Яценюк. – Саме тому я піднявся проти них. Це – феодалізм, кожен феодал закріпив за собою територію: Янукович – Східну Україну, Тимошенко – Центральну і Західну.
– У нас більше немає часу чекати – це вибори між минулим і майбутнім. Це вибори, що дають відповідь на запитання, чи відбудеться Україна як держава, – зазначив кандидат на пост Президента України. – Я знаю, що робити, я знаю, як робити, я це робив на кожному державному посту, куди мене призначала українська держава. Будь-яке завдання, яке ставилося особисто переді мною українською державою, я виконував і перевиконував. У цьому моя відповідальність, в цьому я бачив своє місце, розумів, що працюю не на себе, а на кожного, хто тут стоїть. Скільки міг – стільки зробив. Але я хочу, щоб поруч стояли мільйони українців, об’єднані спільною метою. І ця мета – власна держава, сильна країна, спільне майбутнє.
Богдан Буйко
Дурне запитання, або «Фаворитів» – на Камчатку
Кожному з нас інколи доводиться зустрічатися з друзями чи знайомими, з якими давно не бачились. І після традиційного «Як життя?» другим запитанням сьогодні є «Хто переможе? Янукович чи Тимошенко?»
За великим рахунком – запитання абсолютно ідіотське. З тієї простої причини, що, як то кажуть, яке їхало, таке й здибало. І це розуміє практично кожен потенційний виборець. Адже поставивши таке запитання, відразу на межі емоційного сплеску починає лаяти на чому світ стоїть і леді Ю, і двічі екс-прем’єра Януковича.
Палітрі негативних аргументів проти цих двох – як нас переконують ЗМІ, особливо телебачення, «фаворитів майбутніх виборів» – міг би позаздрити Рембрандт укупі з нашим земляком Іллею Рєпіним.
Юлі Володимирівні пригадують усе: від злочинних зв’язків із Павлом Лазаренком до «кидалова» з горезвісною ощадбанківською тисячею. Останнім часом – піар-аферу з пандемією грипу, ціни на ліки, на лимони, на цукор тощо, сафарі на людину, педофілів від БЮТ та інше. Яскравість негативу при цьому залежить від віку, професії, роду занять і політичної грамотності співрозмовника.
Про Януковича в особливому стилі, як це не дивно, найкрутіше говорять на його вотчині, в Донбасі, використовуючи гострий шахтарський діалект, який звучить особливо пікантно в устах людей інтелігентних професій.
Втім, якщо поміркувати, у негативних оцінках і лідера, і самої Партії регіонів нічого дивного немає. Креатури цього дивного політичного утворення, яке могло виникнути хіба що в нашій «рідній неньці», тобто однопартійці Януковича, досягши безконтрольної влади на місцях, за останні чотири роки так розійшлися, що викликають як мінімум огиду в населення всієї Південно-Східної України та Криму.
Між тим зневажливо, як беушну ганчірку, вилають «гаранта», згадуючи йому і «любих друзів», і трипільські черепки, і мед, і роздачу наліво й направо державних нагород, і звання героя України для Шухевича. Справді, Віктора Ющенка переважна більшість українців в душі цілком заслужено вже давно списала з політичної арени.
Виливши вам душу, співрозмовник не менш емоційно завершує свій спіч таким самим ідіотським сакраментальним питанням: «Тож хто стане президентом? Юля чи Яник?»
І невтямки заглушеному передвиборною агітацією виборцю, що треба обирати не серед цих збанкрутілих політиків, «героїв» теленовин і газетних публікацій. Що хай там, на телеекранах, вони і залишаються. Щоб вирішити, за кого голосувати, кожен повинен включити не емоції, а розум. Як на мене, то настав час дати дорогу молодим політикам. А тих, хто загнав Україну на межу колапсу, треба викреслити до бісової матері з нашого життя.
постiйна адреса: http://gazeta-mukachevo.com/2009/12/07/535/
| на головну >> |
